Російський актор влаштувався на завод в Донецьку

"Перетнули російсько-український кордон через КПП "Покровське", який контролюють бойовики ДНР. Влаштувалися на Хімічний завод. Перезимували на 2 -му майданчику під Донецьком. Це прифронтовий район міста. До війни жило 7 тисяч, зараз нараховує 14 мешканців, - розповідає російський режисер Анатолій Праудін. На Донбас їздив з актором Іваном Решетняком та художником Ігорем Каневським.

- Зібрали багато матеріалу , отримали масу очікуваних вражень, повернулися у Санкт-Петербург і створили документальну виставу на тему "людина і війна".

Моноспектакль "Донецк. 2-я площадка" поставили в театрі "Цехъ".

 

Жека - герой вистави, колишній тесля. В Донецьк приїхав з Херсона. Працює на Хімзаводі. Отримує 2000 руб. – 950 грн. Сумує за матір'ю, сестрою й племінницею, але повернутися не може. В паспорті має відмітку про службу в ополченні ДНР.

"На показ не продаються квитки. Інформація про дату і час вистави поширюється через сарафанне радіо. Режисер співчуває глядачкам, яким доведеться слухати весь цей мат. Старанно підкреслює: те, що буде сказано, - це не позиція театру, це належить герою. Документальний, справжній текст, записаний і відтворений дослівно. Але змонтований таким чином, що, звичайно, стає художнім і громадянським висловлюванням, - розповідає Євгенія Тропп, редактор "Петербургського театрального журналу"

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убити ворога – просто. Вбити чийогось батька – ні

- Мату дійсно багато, а ось політичної позиції ніякої і немає. Просто набір очікуваних стереотипів, з телебачення, з життя, з страхів - про "фашиків" і "укропів", про Путіна, який шле хорошу гуманітарку і може забрати всіх до себе

Окремий успіх вистави - якість гри Івана Решетняка. Ми не знаємо, який Жека насправді, але віримо, що саме такий: актор блискуче привласнив і українську говірку, і соціальні характеристики героя, і його пластику, манеру злегка пригинатися до землі, злегка відвертатися від співрозмовника. Автори вистави уникли спокуси розповісти історію "простої людини на війні". Їх Жека розгублений, дезорієнтований, він лякає сумішшю туги і покірності, лякає звичкою жити в світі, де стріляють, але в цій густій суміші почуттів і думок, в способах свого пристосуванства до світу він цікавий і різноманітний.

 

Розповідь Жеки - монолог, звернений до невидимого співрозмовника, спочатку викликає у героя побоювання і недовіру . Потім, вже під кінець, він знову запитує, не дуже сподіваючись на правдиву відповідь: "Слухай, а ти не з України?". Поводиться замкнуто за тихої і нечисельнної публіки, жвавіше і відвертіше - в переповненому залі. Навіть сміється у відповідь на глядацький сміх, як засміявся б, напевно, справжній Жека, розповідаючи анекдот. Це відчуття присутності "справжнього Жеки" створюється, звичайно, за допомогою незачесаної, невідредагованої мови, відтвореної з фантастичною магнітофонного точністю інтонацій, говірки, мелодики. Він говорить неохоче, потім захоплюється, стає відвертішим. Та й самогон допомагає відкритися, він п'є його з м'ятої пластикової пляшки, закушуючи хлібом, пропонує випити співрозмовнику. "Не будеш? Я ж кажу, ти не з Росії".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали українсько-американський фільм про війну на Донбасі

×