"Поляки дуже імперіалістично ставляться до національних меншин. В першу чергу, до євреїв та українців. Зараз у Польщі хочуть повернутися до поділу між національностями, щоб існували ортодоксальні цінності, католицизм, колишні кордони. Цьому сприяє теперішня влада, - каже польська письменниця Ольга Токарчук. Вона взяла участь у спеціальній програмі Оксани Забужко "Розкажи мені про мене" в рамках XII Книжкового Арсеналу. Українська й польська письменниці обговорили причини, що роз'єднують народи і шляхи до порозуміння. – В умовах сьогоднішньої непевності в світі бажання повернутися до чогось усталеного, на що можна спертися, - зрозуміле. Але дивно, що цим сталим є комуністичні погляди. За часів комунізму у Польщі справді все було чітко розділене на чорне і біле, що можна і не можна робити. Через такі погляди починають проголошувати ксенофобські, антифеміністичні теорії".
"Я в своїх книжках писала, що Польща з 16 століття провадила колонізаторську політику на сході, а саме на теренах теперішньої України. Після цього мене назвали бандерівською курвою. Коли писала про жорстоке ставлення і вбивства поляками євреїв, обізвали жидівською попихачкою. Коли сказала очевидні речі про кріпосницьку систему, яка панувала в тодішній Польщі і була по суті рабською, то теж зазнала звинувачень і погроз. Це був шок для мене і моїх прихильників чути такі погрози. Адже це означало, що письменники не можуть більше вільно висловлюватись і мають самоцензуруватися. Інтернет стає платформою для агресивно налаштованих людей. У них бракує освіти і знань, тому здійснюють хейтерські атаки по відношенню до тих, хто має свою думку".
"Серед польської інтелігенції сьогодні є відчуття сорому за своє минуле. З одного боку, ми пишаємося своїм героїчним минулим, читаємо Генриха Сенкевича, який його описує. З іншого, вимовити і зізнатися у своїх імперських подвигах не стає мужності. Відсутня самокритика. Але сьогодні Україна незалежна, вільна країна. Маємо разом будувати сусідські взаємини. Не перекручувати і не фальшувати історії, яка була. Це завдання письменників. Засобом порозуміння між нашими народами є мистецтво – література, фільми. Читаючи українське, я на мить можу стати українкою. Лише читанням книжок, звісно, не можна налагодити стосунки. Українці з побоюванням дивляться на поляків, зважаючи на нещодавні протестні марші і руйнування пам'ятників жертвам. Наші кордони і культури настільки близькі, що треба інтегруватися і об'єднуватися. Знаю, що в Україні польський фільм "Волинь" наробив багато галасу. Але він потрібен, щоб договорити раніше недоказане. Щоб збудувати порозуміння. З української сторони мають створити фільм про польські злочини".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не було більш справедливої війни, ніж проти радянської Росії" - італійський письменник
"Я так само зазнала хейтерських нападів. Проте знаю, що це були сплановані заходи. І не лише з боку певного відсотка люмпенів чи неосвічених. Це технологія. Хтось спрямовує цю агресію. Агресія розлита в кожному суспільстві. Інформаційна війна починається тоді, коли приходять до влади люди, здатні каналізувати цю агресію. Спрямувати її у потрібному напрямку, - каже Оксана Забужко. - Такими нападками агресії у людей керує страх перед невідомим. Щодня говорять про кліматичні зміни, екологічні катастрофи, війни. Тоді й відбувається пошук безпечних територій у консервативних поглядах минулого. Колишні імперії схильні тужити за здобутками минулого".
"В українців нема бажання повернення в минуле. Хоч "руський мир" постійно змушує нас повертатися назад, бо СРСР – це "хорошо". Але для українців СРСР асоціюється, перш за все, з Голодомором і тотальними заборонами. Тому ніякі доводи про "качєство, як при Союзі", нам не цікаві. Для нас СРСР означає зовсім інше, ніж для росіян, які за ним ностальгують. Пам'ять у кожного народу про одне й те саме явище – різна. Відсутність в українців "золотого віку", як у росіян, стає нашою перевагою. Завжди меншовартісні і слабкі, які страждали, що не мали того "золотого віку", тепер перетворюємось на сильних. Наші мінуси стають плюсами. Виявляємось більш захищені від масштабних маніпуляцій. Ціла Російська імперія виникла як "байстрюк" нашої з поляками історичної війни. Побічний наслідок. Ми вперто відмовляємось визнати відповідальність за постання Російської імперії. Війна за витіснення поляків і турків з наших територій спричинила до появи іншої імперії. Ми на свою голову і цілому людству самі народили її. А поляки і українці всю свою історію то любились, то різались навзаєм. Але насправді досі так мало знають один про одного. Наше знання міфологізоване. Українці – це не просто "Гей-гей, соколи". Маємо читати, перекладати одне одного, а бажано й спілкуватися без допомоги третьої сторони".
Ольга Токарчук - польська письменниця, есеїстка, психолог, лауреат літературної премії "Ніке". Авторка романів "Правік та інші часи", "Бігуни", "Веди свій плуг понад кістками мертвих".
Коментарі
2