За 10 хвилин до сьомої вечора 45-річний письменник і видавець Дмитро Капранов та 52-річний поет Олександр Ірванець стоять перед входом у двоповерхову цегляну будівлю темно-коричневого кольору на Шулявці. На першому поверсі приміщення - супермаркет, на другому - "Сіті паб". Скоро тут розпочнеться творчий вечір Ірванця на пару з бардом із-під Дніпропетровська Максом Паленком.
На вході дівчата зустрічають і розсаджують гостей. На столі зліва від входу розкладені 4 різні книги Ірванця, збірки "Ніч еротичної поезії" та "Ніч іронічної поезії", а також дві книги авторства братів Капранових.
Приблизно о 19:15 на сцену виходить Дмитро Капранов, бере акустичну гітару, починає грати і співати пісню Макса Паленка "Літр". Після кількох рядків припиняє:
- Мене чутно добре? Так, я буду заміняти Паленка. - Залом роздається сміх. - Насправді готую для маестро інструмент.
За кілька хвилин він виводить на сцену уродженця Львова Олександра Ірванця: - Дозвольте відрекомендувати найкращого поета сучасності. Без перебільшення. Ми щойно курили - він такі експромти видає. Жалко, що вас там з нами не було. От, заборонили тут курить - і зразу ви від того втратили. Найкращий поет східної і західної півкуль Землі, а також правої і лівої півкуль мозку...
- І всього іншого, що має півкулі, - доповнює його Ірванець - а також усіх інших округлостей.
- А ще правого і лівого берега Дніпра! Олександр Ірванець! - закінчує Капранов.
Поет переходить до іншого мікрофона. Каже, що ще всіх своїх віршів на пам'ять не знає, тому стане ближче до світла.
- Я вже цитував святе письмо, як це пасує робити в великий піст: "Там, де двоє чи троє зібралися в ім'я Моє - там і я серед них". А зараз подумайте, чи кожен з вас пустив Господа в серце своє? - під сміх залу, здіймаючи руки, наслідує мову протестантських пастирів. - Крім мене, вас потішить Макс Паленко, який для вечора написав цикл псалмів, і навіть завізував їх у московському патріархаті. Насправді, дякую за себе і Макса, що прийшли. Бо він людина небагатослівна, може не додуматись. Та й то ж таки мій вечір - із якимось там музичним додатком, - в залі гучно захіхікала якась дівчина.
15 хвилин читає ранні вірші, а тоді представляє свого напарника:
- Журналістськими штампами наш виступ можна назвати "сплав досвіду й молодості", а також - "з журбою радість обнялась". Ось вам радість - Максим Паленко.
Автора з книжкою на сцені змінює 36-річний гітарист. Їхні виступи чергувалися впродовж усього вечора. Після музичної паузи віршар оголошує свій наступний твір:
- Відкритий лист до прем'єр-міністра канади Браяна Малруна та Генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящих колгоспу Шлях Ілліча, закреслнено, Шлях Ільковича. Мене дратує, каже мені один приятель, що в твоїх віршах прізвища. Вони ж забудуться! Я навів йому приклад Данте, який належав до гвельфів, а ворожа партія була гібеліни. І він лідера тих гібелінів поміщає в пекло, на саме дно! Це все одно, що б зараз про Януковича таке писати. Так, прізвища всі забули, але "Божественну комедію", вибачте мені...
Залом покотилася чергова хвиля сміху.
- Я живу в Ірпені. Зараз нам провели маршрутку, а раніше їздив через залізничну станцію "Святошин". Там досі несе службу конкретний живий сержант Пономаренко. Вірш про нього надрукувала "Україна молода" до дня міліції. Там перелічені різні правопорушення, вгадайте, за яке він мене затримав.
Читає вірш, який починається словами "Любий сержанте Пономаренку, лине до вас нехай слово моє. Ви не ганяйте бабцю стареньку, хай вона моркву свою продає..."
Під час музичної частини, на приспівах "Лети, хрущ, хрущ, сідай на кущ, кущ. Як же я такий бугай в твоєму серці поміщусь?" публіка аплодує в ритм пісні і проводжає музиканта оплесками.
- Тут брати Капранови в однині казали, що я вмію імпровізувати, - нагадує Ірванець. - Коли мені було 44, це був дев'яно... вісімдес... дві тисячі п'ятий, я собі написав компактний вірш "Тири-пири, тири-пири, вже мені 44". А своєму товаришу я написав "Оптимальний вірш на день народження". Він звучить так. Ви б ніколи не додумалися: "З днем народження тебе, бе-бе-бе-бе-бе-бе-бе!".
Лунає сміх, автор додає, що таке "на поверхні лежало".
А за кілька днів до свого останнього, станом на сьогодні, дня народження поет написав вірша, що починається словами: "Вже не робиш ти кроки по чужих слідах. 52 роки - старий мудак", а закінчується - "зійде над площинами ваших дахів Cузір'я старих мудаків".
- Поет боїться смерті, як усі. Ну, може, зовсім-зовсім трохи менше, - закінчує черговий куплет. - Це одна з істин, які варто пам'ятати. Коли займаєшся поезією, трішки цей люфт зі смертю відчувається. Зі свіжої творчості автор прочитав, серед іншого, ліричного вірша "Тобі".
- Так, для більшості з вас життя - це нива, повна яскравих квітів, а для когось це вже рулончик, із якого кожен день відривається шматок, - продовжує заторкнуту в вірші тему. - Далі Макс Паленко, в якого ще товстий рулончик. Агов! Хлопче з товстим рулончиком! Непогано я тебе представив? Зустрічайте - Максик і його товстий рулончик! - сходить зі сцени, але повертається. - Я там у тебе дещо забув, - бере склянку з рідиною, з якою в цей вечір не розлучається.
- В наступні вихідні вербна неділя буде. З цього приводу пісня. Будьте обережними, - застерігає музика і починає пісню словами "Я страшенно люблю напиватися в вербну неділю..."
По закінченню до учасників виступу виходить Дмитро Капранов. Повідомляє, що вечір відбувся в День книжки.
- Книжки й авторського права! - уточнює поет. - Щоб ви не переплутали, отут продаються мої книги, і ще Капранови привезли якісь інші. Так от, оці в м'яких палітурках - це мої. Можете їх купувати, не звертаючи увагу на всю графоманію в цупких. Маєте купити не менше 4 примірників, бо я дешевше на таксі в Ірпінь не доїду.
Після концерту з колонок вмикається спокійна російська музика. Ірванець сидить за столом спиною до залу. До нього черга з десятка людей, які купили його книжки, переважно віршові.
- Олександр? То я пишу "Сашкові від Сашка", - бере до рук чергову книжку. - Прямо, кажете, Натолочці? - перепитує, ставлячи автограф.
- Так. Ви ж мені вірші читали на "Країні мрій", - відповідає кучерява дівчина в рябому піджаку, обгорнута картатим шаликом.
- "З найщирішими почуттями". Ось, маєш.
- Нє, це якось банально. Треба щось еротичне написати.
Окинув її оком:
- Ще не заслужила.
Спускаючись сходами на перший поверх, запалює цигарку. Внизу вже курять двоє жінок. Обговорюють, що краще - ірванцеві вірші чи проза. Підійшовши, каже їм:
- Я зараз пишу роман. Але я його не пишу. Написав сторінок 15. Про вбивство - одне, але дуже конкретне.
3 
4880
Коментарі
1