2 жовтня в Луцьку відбудеться ІІІ Міжнародний літературний фестиваль "Фронтера". Виступатимуть письменники з Польщі, Білорусі та Чехії. З українських - Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Андрій Любка, Софія Андрухович, Богдан Коломійчук. Ведучий фестивалю - блогер та автор каналу "Клятий раціоналіст" Артем Албул.
Вхід на "Фронтеру" вільний, але за попередньою реєстрацією. Кількість глядачів обмежена.
"Ми дуже хочемо, аби ті, хто скучив за живим спілкуванням та мистецькими подіями, побачили улюблених письменників наживо. Але дуже просимо усіх поставитися з розумінням до обов'язкової вимоги дотримуватися усіх обмежень", - каже директорка фестивалю Елла Яцута.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Каннський кінофестиваль: оголосили формат проведення
У програмі 16 заходів, які будуть на Youtube-каналі "UA: ВОЛИНЬ". Закриватиме фестиваль концерт гурту Tik Tu. Детальна інформація про кожного з учасників у Facebook.
"Фронтера" - міжнародний літературний фестиваль. Проходить щороку у Луцьку. Цьогоріч проєкт підтримують Український культурний фонд, Луцька міська рада, громадські діячі Роман Бондарук та Богдан Шиба, Генеральне консульство Республіки Польща, Литовський інститут культури.
2 жовтня о 17:00 на "Фронтері" запланована презентація книжки "Як нагодувати диктатора" Вітольда Шабловського. У ній описав життя 5 диктаторів ХХ століття – Саддама Хусейна з Іраку, Іді Аміна з Уганди, Енвера Ходжі з Албанії, Фіделя Кастро з Куби та Пола Пота з Камбоджі – у спогадах їхніх кухарів.
- Тобі було б цікаво поговорити з кухарем Лукашенка? Думаєш, йому щось особливе готують? – запитує перекладач Андрій Бондар.
- У кожного диктатора є такий момент "вау", коли він за кілька років після початку панування відчуває, скільки отримав влади, - відповідає Шабловський. - Цей етап видно в їжі. Тирани починають мати якісь свої захцянки. То їм хочеться фуагра, то полуниці серед зими, то паштету із сухофруктів. Це також видно в міжнародній політиці, бо вони щось вигадують – когось викрасти чи то якусь бомбу підкласти. Згодом "вау" минає, й починається проза життя. І тоді практично кожен диктатор починає сумувати за тією їжею, яку йому в дитинстві готувала матуся. Наприклад, під час прийомів у Кремлі в 1970-х на столах стояли відра з ікрою та камчатські краби. То Брєжнєв усіх цих розкошів не їв. Після завершення телефонував до своїх кухарів і просив підсмажити картоплі. Тому я вірю, що Лукашенко також проминув цей момент "вау", бо він довго при владі. Давно перевищив Брежнєва. Має бути вже на етапі маминої кухні. Думаю, любить драники й сало. Хоча попри це, я також не проти з його кухарем поговорити.
Книга "Як нагодувати диктатора" вийшла у "Видавництві Старого Лева".
2 
4880
Коментарі