"Норвежці лишаються дітьми до 35 років" - режисер-переможець Карлових Вар

Однією з найяскравіших прем'єр перших днів кінофестивалю "Молодість" стала стрічка "Майже чоловік", котра в цьому році була відзначена гран-прі кінофоруму в Карлових Варах. Після показу цієї стрічки її режисер Мартін Лунд за келихом пива розповів про те, що в скандинавському суспільстві сьогодні панує інфантильність. Крім того, він поділився враженнями від зйомок своєї картини та назвав кращі фільми останніх років.

- Головний герой виглядає інфантильно – це характерно для багатьох чоловіків в Норвегії у віці 30-35 років?

- Так, я знімав фільм перш за все про людей свого покоління, якому батьки забезпечили максимально комфортне життя. Норвежців віком 30-35 років ми називаємо "поколінням керлінгу" – старші люди ніби розчистили для них дорогу, щоб вони спокійно ковзали по життю, не маючи жодних проблем. Але головна проблема цього покоління в тому, що коли їм самим доводиться ставати батьками, то вони просто не знають як себе поводити. Багатьом людям такі переміни даються дуже важко. Герой цієї стрічки ніби боїться стати дорослим.

- Як ви вважаєте, чому ваш фільм переміг на кінофестивалі в Карлових Варах?

- Це дуже молодий кінофорум і левова частка його аудиторії – молоді люди. Тож я думаю, що глядачі впізнали щось близьке в цій стрічці. Крім того в цьому році майже вся конкурсна програма фестивалю складалась з жорстких психологічних драм, тож наш фільм виділявся на загальному тлі своєю простотою і легкістю. Адже показати складну життєву ситуацію через комічність набагато важче ніж через драму.

- Український глядач звик, що скандинавське кіно – це в основному складні психологічні драми і зустріти комедію на зразок вашої – досить несподівано. Ви спеціально намагались зняти фільм всупереч традиціям?

- Я не ставив себе за ціль зняти щось всупереч. Я просто хотів розповісти про таку людину, адже в мене багато схожих на нього друзів. В класичних фільмах в кінці має бути якась мораль, але ми вирішили не зводити фільм до якогось конкретного висновку, а просто максимально природно показати певний уривок з життя головного героя.

- Герої вашої стрічки багато п'ють. Яке пійло найпопулярніше в Норвегії?

- Пиво та вино. Але в Норвегії немає алкокультури, як в Україні, і напої у нас коштують дуже дорого. Наприклад, за півлітрову пляшку пива треба віддати десь десять доларів. До того ж воно не настільки смачне, як у вас.

- Як сприйняли стрічку в самій Норвегії та в Європі?

- Непогано, але ми сподівались на більший інтерес. В себе вдома ми зібрали значно менше, ніж в інших країнах. Великий інтерес до стрічки проявили Франція, Фінляндія, Канада й інші розвинуті країни. Фільм не дуже популярний серед широкої аудиторії через те, що люди впізнають в головних героях самих себе і їм неприємно дивитись на свої власні недоліки.

- Які фільми сьогодні знімаються в Норвегії?

- В нашій країні знімається близько 20 стрічок на рік, з яких п'ять – дитячі. В останні роки фільмується все більше малобюджетних картин, які й стали лицем нашого кінематографу.

- Як норвежці віднеслись до вироку, який було пред'явлено Брейвікові? За віком він приблизно такий, як і герой вашого фільму. Чи його вчинок не пояснюється тим самим, що люди просто не знають, чим зайнятись?

- Ми не коментуємо вчинок Брейвіка. Коли ми створювали фільм, то не ставили собі за ціль провести якісь паралелі з ним, чи вплести в стрічку якусь глобальну проблему. Ми хотіли зосередитись на окремому житті.

- Які фільми з переглянутих останнім часом вас вразили?

- Мені дуже сподобались "Звірі дикого Півдня" режисера Бена Зайтліна, який отримав гран-прі на Санденсі та "Золоту камеру" в Каннах. Ця стрічка просто переповнює враженнями. Також відмічу фільм "Пристрасть не знає перешкод" режисера Марен Ед. Пам'ятаю, як після першого перегляду цієї стрічки дві години просидів з другом за її обговоренням. В ній дуже тонко показуються відносини подружньої пари.