В 22 роки Олександр Савчук кинув аспірантуру в Політехнічному інституті та склав кандидатський мінімум на філософський факультет. Зайнявся видавничою справою. Останні 10 років повертає з небуття відатні імена - філософи, архітектори, краєзнавці. Переважно це репресовані люди, які кожен в своїй галузі зробили щось надзвичайно важливе.
Він розповів Gazeta.ua про власні правила життя:
Коли зайнявся видавництвом, поставив собі дві умови: роблю те, що хочу. І ні від кого фінансово не залежу.
Коли знаходиш оригінальні ілюстрації, їх відтворюєш, за останні гроші друкуєш і книжка входить у "20-ку кращих видань року", відчуваєш момент слави. Це слабо впливає на продаж, але підтримує дух.
Наш стандартний підхід - 100 друкуємо, а далі дивимося.
Не міг би жити в маленькому містечку. І не міг би в Києві. Жити в столиці - це розчинитися: один серед багатьох. Хоча ринок більший і це було б вигідніше.
Те, що я можу чимось займатися у свої 34 роки, - уже дуже багато. У нас трагічна сімейна історія: розкуркулювали, репресували.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Видавців зобов'яжуть друкувати українською
Не сприймаю свою видавничу справу, як комерційний проект. Якщо мені цікаво - цього досить. Знаю, що оце видання має вийти. А яким накладом - це вже питання другорядне.
Повне інтервю Олександра Савчука читайте в журналі "Країна".
6 
4880
Коментарі