До спогадів мовознавця Юрія Шевельова перекладач написав 1700 приміток
Детектив або роман як готується? Прочитав, відредагував, зверстав і видав. З українознавчими виданнями все складніше. Кожна книжка – це рік, два, три. Збір матеріалу, поїздки, контакти. Дистанційно працювати неможливо.
2011-го вперше брав участь у Львівському форумі видавців. Тоді сформулював свою місію: повернення з небуття відомих імен. Переважно це репресовані особистості, які у своїх галузях зробили щось важливе. Гнат Хоткевич класифікував народні музичні інструменти. Більшу частину життя прожив у Харкові, але відоміший у Львові: там його іменем названі театр і вулиця.
Роблю те, що хочу, – таку умову поставив собі, коли починав. Більшість додрукарських послуг виконую сам. Там, де некомпетентний, запрошую фахівців.
До спогадів мовознавця Юрія Шевельова перекладач Сергій Вакуленко написав 1700 приміток. Скажімо, Шевельов використовує слово "авоська", яке для людей, народжених у 1990-х, майже невідоме. А в ньому є культурологічний зміст. "Авоська" було синонімом дефіциту: авось (російське слово, в перекладі на українську – "може". – Країна) вдасться щось купити.
Більшість людей не знають свого призначення, покликання, місії. Займаються тим, що найкраще вдається. У мене виходила математика. Я підкорявся, плив за течією, доки не зрозумів: щось не так. Кинув аспірантуру в Політехнічному інституті і склав кандидатський мінімум на філософський факультет.
На третьому курсі, 2003-го, потрапив до етнографічної експедиції. Збирали групу для поїздки на Гуцульщину. 10 днів в автентиці змінили мене. Повернувся з бажанням зрозуміти: що автентичного є у нас на Слобожанщині? Де Україна в Харкові? Які є бренди, символи, феномени культури? Бачив цимбали, гуцульський народний стрій. А які відповідники є в нас? Гуцульщина і Слобожанщина мають багато відмінного: обряди, одяг, світогляд. То чому це Україна? Для багатьох ці питання постали під час Революції гідності. Почав цілеспрямовано шукати по розділах – в архітектурі, музиці, народному й елітарному мистецтві.
Першою темою для видання став феномен кобзарства. Виявилося, традиційна бандура пов'язана з Харковом. У XVIII–XIX століттях тут було найбільше кобзарів, а у Львові бандури до ХХ століття не знали.
За п'ять років в експедиціях об'їздив майже всю Україну. Записував повір'я, звичаї, традиції. Шукав відповідь: чи можна це політичне тіло, яке з'явилося 1991 року, називати Україною? Може, щось – у культурі – треба віддати Росії, Угорщині, Польщі? А може, й кордони неправильні?
Моя бабуся жила в селі. Там свій ритм: свята, побут, казки на ніч, робота на землі. До якогось моменту весь цей комплекс для мене був непомітний і невідчутний. Але потім спрацював.
Першу книжку виготовив у 9 років. Написав, зшив, зробив обкладинку. Це був детектив про чотирьох бурундуків – за мотивами популярного тоді мультика "Чіп і Дейл – бурундучки-рятівнички". Потім були ще невеликі книжки. Коли закінчував інститут, здалося, що книга може бути формою моєї реалізації. Адже це спосіб спілкування з майбутніми поколіннями. Навіть якщо автор не я, є відчуття, що роблю щось важливе.
До 2010-го кілька років займався виданням книжок. Своєї фірми не мав. Якось прийшов чоловік і сказав, що отримав державне фінансування на книжку і хоче її видати. Я швидко відкрив банківський рахунок. Коли відправився до того чоловіка з договором, він зник. Але це стало поштовхом. 2015-го винайняв опалюваний склад. А далі почав думати, де брати на нього гроші. Так з'явилися видання, інтернет-магазин і замовники монографій.
У Радянському Союзі деякі книжки виходили мільйонними накладами. Не віриться, що так може бути. Ми друкуємо 100 примірників – і дивимося: піде чи ні. П'ятитомник "Гуцульщина" виявився успішним. Дійшли майже до 500 примірників. Його написав етнограф Володимир Шухевич – дід головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича. Книжка вийшла на початку ХХ століття. Сьогодні вона – раритет, коштує дорого. Ми зробили якісний репринт. 1216 сторінок під одним корінцем і за доступною ціною.
Найменший наклад – у книжки Григорія Повлуцького "Дерев'яні та муровані храми України" – першого українського архітектурознавчого дослідження: з кресленнями, планами, описами, фотографіями церков. І поясненнями, звідки яка традиція походить, яких зазнала впливів. Ця праця започаткувала традицію дослідження української дерев'яної церковної архітектури. Ми зробили покажчики, проілюстрували сучасними фотографіями. Сто книжок купили в перші місяці. І все. Заплановані 300 примірників так і залишилися в мріях.
Найбільше вразили Стефан Таранушенко і Василь Кричевський. Обидва родом зі Слобожанщини.
Василь Кричевський – один з авторів українського герба. Тризуб УНР – його пера. Він автор цілого напрямку в українській архітектурі, який зараз називається "український архітектурний модерн". До ХХ століття українського міського стилю не існувало: наша країна була в межах імперій. І будинки зводили в чужому стилі. Кричевський брав українські народні мотиви і використовував їх в архітектурі та книжковому оформленні. Був прекрасний шрифтолог і дизайнер.
Мистецтвознавець, музейник Стефан Таранушенко прожив 86 років, мав трагічну долю. Уродженець містечка Лебедин (входив до Харківської губернії, нині це Сумська область. – Країна). Об'їхав майже всю Лівобережну Україну, зробив заміри, описи та фотографії церков. За кілька років їх не залишилося. А Таранушенка репресували: відбув п'ять років у таборах, а потім 20 – не мав права в'їжджати в Україну.
Бандура і дерев'яна церква – феномени світового рівня. Якби східноукраїнські дерев'яні церкви збереглися, до них було б таке ж паломництво, як до архітектурних творінь каталонця Антоніо Гауді чи Ейфелевої вежі.
2014 року книжка мистецтвознавця Михайла Драґана "Українські деревляні церкви" увійшла до 20 кращих видань року на Львівському форумі видавців. Відчував момент слави. Це слабко впливає на продажі, але підтримує дух.
Робота в архіві – завжди здивування і стрес. Треба оплатити дозвіл на копіювання матеріалів. А ще – на тебе дивляться, як на злодія, котрий забирає останній шматок хліба в архівного наукового співробітника.
Найбільше радію, коли дістаю неопублікований матеріал.
Видаємо три категорії книжок: ціною до 170 гривень, від 200 до 250 і вартістю 350–450 гривень. Ціна залежить від обсягу.
Люблю робити книжки великого формату.
Цього року на "Книжковому АРСЕНАЛІ" презентував хрестоматію Василя Кричевського. Підійшов чоловік. "Нарешті! – вигукнув він. – Я так довго чекав". Коли відкрив книжку: "Так це не про Гаріка?"
4 
35413
Коментарі