Наукпоп, мемуари та класика: що читають українські письменники на карантині

5

 

Прочитала роман ліванського письменника Жаббура Дуейги "Надруковано у Бейруті" та Усама аль-Ейса "Божевільні з Вифлеєма".

"Дія "Надруковано у Бейруті" відбувається в бейрутській приватній друкарні, якій більше ста років. І хоч зараз тут найновіше друкарське обладнання, в її закапелках ще живуть старі арабські шрифти, і десь там тиняються старі друкарі, які вміють набирати їх вручну і друкувати книги на старих непідйомних машинах, схожих на військові кораблі, на які треба було здійматися металевими сходами. Ночами в типографії, розташованій в підвальному поверсі старого будинку, що належить давній бейрутській родині, бродить молода красуня - дружина власника Персефона, яка любить читати кілька книжок водночас, і вони, розкриті й перевернутими догори обкладинками, лежать в її домі усюди - на столах та подушках. А молодий письменник, що працює у друкарні коректором, перш ніж зайти на роботу, зриває маленьку гілочку з пахучого куща, розтирає її поміж пальцями, або ж занурює в нього руку, і, мов гребінкою, вишкрябує з нього жменю лавандових квіток, які кладе у кишеню.

"Божевільні з Вифлеєма". Палестинський письменник дає зрозуміти, що мова йтиме про божевільню під назвою Дегейша, розташовану в одному з монастирів на шматочку Святої Землі. Усама аль-Ейса хоче донести цілком серйозні речі. Розповідає про життя в палестинських таборах, в одному з яких він виріс. І ми навіть не відразу помічаємо, коли автор переходить від легендарного Дагеша до реального, до історичної особи - доктора Дагеша (Салім Мусса Ачі), засновника духовного віровчення, проголошеного ним у Бейруті 1942-го. Передбачалося, що дагешизм стане новою, універсальною релігією, яка об'єднає в одну концепцію всі релігії світу. І закладено в ній і кармічні причинно-наслідкові зв'язки, і ідея реінкарнації, і ідея невмирущості духу. І ось ми блукаємо сторінками книги, намагаючись з'ясувати для себе, про що йде мова - чи то про божевільного, схожого на пророка, а чи про пророка, що видає себе за божевільного".

Василь Махно. Автор роману "Вічний календар", збірки оповідань "Дім у Бейтінг Голлов", збірки есеїв "Околиці та пограниччя".

Читає романи Ісаака Башевіса Зінгера "Тіні над Гадсоном" ,Нормана Мані "Повернення хулігана" і біографію Райнера-Марії Рільке.

"Роман Зінгера найменш знаний із-поміж різноманітної його творчості. Він про Нью-Йорк. "Повернення хулігана" Мані з суто практичною метою. Колись я виступив ініціатором перекладу цього твору українською. Процес перекладу триває, повинен написати передмову - отож, готуюся. Щодо Рільке, то у квітні планувалася поїздка до Праги і потрібно було знати празькі місця поета для одного проєкту".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірку оповідань Забужко видали в США

 

Вікторія Амеліна. Авторка романів "Синдром листопаду, або Homo Compatiens" та "Дім для Дома".

"Час зірки" Кларіс Ліспектор, Сергій Жадан "Хлібне перемир'я", Мар'яна Гапоненко "Хто така Марта?"

"Коли країни почали одна за одною закривати кордони, була на півдорозі до Ріо-де-Жанейро, де жила й писала одна з найважливіших для мене письменниць - Кларіс Ліспектор. До її міста я так і не доїхала, але взялася перечитувати її книжки. Це культова самобутня авторка, яка походить з нашого Поділля. Українською можна знайти новели та короткий і геніальний "Час зірки" - останній твір Ліспектор. Написаний перед смертю й про смерть, але справжнього життя в ньому більше, ніж у будь-якому пригодницькому романі. Так і в нашому карантині, по-моєму, може бути більше життя, ніж у подорожі.

Потішила п'єса "Хлібне перемир'я". Це тонко сконструйована річ про війну та пам'ять, про серйозне, але читаючи - я весь час усміхалася. Дуже скучила за нашим Донбасом, і ця п'єса подарувала мені радість - від упізнавання, від геніальної точності голосів. Там немає дороги, навпаки - є відмова від неї й неочікуване відчуття дому.

"Хто така Марта?" Мар'яни Гапоненко в чудовому перекладі з німецької Нелі Ваховської. Головний герой у романі користується правом, яке нам сьогодні недоступне - поводитися зі своїм життям та смертю як йому заманеться. Аж заздриш йому, хоч він і помирає: в час пандемії не можемо вільно обирати здатися хворобі, бо цим наразили б на небезпеку інших.

Петро Яценко. Автор романів "Нечуй. Немов. Небач", "Магнетизм".

Щойно закінчив читати "Нонсенс: осягнути і перемогти" Джеймі Голмза.

"Минулого року купив цю книгу і ніяк не міг до неї дістатися, аж карантин допоміг. Навряд чи її можна назвати потішною (хоча деякі цікаві історичні моменти в ній присутні), але доброю, певно, можна. Йдеться про здатність людини приймати правильні рішення під тиском, за відсутності інформації та у непрогнозованому зовнішньому середовищі. Смішно те, що все це ми зараз маємо. Ви не знайдете в книзі Холмса готових рецептів чи вправ із підготовки до розмаїтих нонсенсів. Та й сам я не впевнений, чи такі вправи можливі. Швидше, це збірка з описами різних наукових досліджень та навіть шматочком біографії Чехова, але в часи непевності краще не бігати, а причаїтися і читати. Це, на мою думку, найбільш правильна тактика, поки в нас немає певної стратегії".

 

Гаська Шиян. Авторка "Hunt, doctor, hunt" та "За спиною".

Прочитала "Нескінченну історію" Міхаеля Енде.

"Багатезний і дуже лінгвістично вишуканий текст! Планую перечитати "Крихітку Цахеса" Ернста Теодора Амадея Гофмана. Я його читала малій роки два тому і була вражена, що вона так добре сприймає цей багатошаровий і кучерявий твір. Аж тут вона сама про нього згадала, не пам'ятаючи ні назви, ні автора довго і детально переказувала. Мене дуже потішило підтвердження, що не марно вибирала їй з малечку непрості книжки, орієнтуючись на слова більше, ніж на малюнки.

Для себе приготувала декілька грубих книжок, маючи романтичне уявлення, що зараз їх проковтну в лінивій нірвані, але щось постійно відволікає. Це "Амадока" Софії Андрухович і "Книги Якова" Ольги Токарчук.

 

Артем Чапай. Автор "Тато в декреті", "The Ukraine", "Дивні люди".

"Перечитуємо з дітьми впродовж дня Гаррі Поттера, всі сім томів по другому колу, а також усю Астрід Ліндгрен, яка є в хаті. Чесно кажучи, це просто улюблені книжки дітей. Ми жартуємо, що Гаррі Поттер - це "діткам про смерть", такий чорний гумор. Читати самому для себе зараз практично нема коли, через те, що діти цілодобово вдома без садочків та школи".

Андрій Любка. Автор романів "Карбід", "Твій погляд, Чіо-Чіо-сан", "У пошуках варварів".

Дочитав "Улліс" Джеймса Джойса.

"Якби не карантин, то куплений два роки тому "Улісс" і надалі б припадав пилом на полиці, чекаючи своєї черги. Я з острахом позирав на цю книжку, весь час вважаючи, що для неї потрібна якась особлива нагода, оказія для повного занурення в текст. Режим самоізоляції став слушним часом, щоб прочитати майже 750 сторінок роману. Всього на читання я витратив два тижні. Але воно не було легким, хоча одного разу вдалося за день прочитати майже сотню сторінок. Я відкладав усі справи й починав читати з самого ранку, ще до сніданку, сумлінно виділяв кілька годин по обіді, а вночі засинав разом із цією книжкою (вона сприяє глибокому сну). Часом складалося враження, що це насправді "Улісс" читає мене, а не навпаки".

Тамара Горіха Зерня. Авторка роману "Доця".

Прочитала "Юпак" Сергія Сайгона, "Моя бабуся спала з Саган" Міла Іванцова.

"Ні на що не схожа книга. Спочатку смієшся і сердишся на себе за те, що її відкрила - так хороша чистенька мамина дитина раптом починає зустрічатися із дворовим хуліганом, який - о лихо! - матюкається. А потім не можеш відірватися. І другою любою для мене книгою стала повість Міли Іванцової "Моя бабуся спала з Саган". Хоча, як на теперішні часи, більш раціонально було б перечитати двотомник лікарських рослин і довідник з їстівних грибів".

Макс Кідрук. Автор романів "Не озирайся і мовчи", "Де немає бога", "Доки світло не згасне назавжди".

Прочитав Несса Кері "Сміттєва ДНК. Подорож у темну матерію генома", Айдан Бен-Барак "Чому ми досі живі? Путівник імунною системою"

"Лише зараз вирішив нарешті закрити гештальти по деяких книжках, які раніше відкладав. Карантин дав можливість перечитати "товстунці" на кшталт "Бурі мечів" Мартіна чи "Сходу Ендіміона" Сіммонса, до яких раніше не добирався за браком часу. Це одні з найбільших книг у моїй бібліотеці. Не знаю, наскільки вони в змозі підняти настрій, та все ж.

Крім того, чимало читаю наукпопу для фактажу нового проєкту - циклу книг "Нові Темні Віки". З найостаннішого - це Несса Кері "Сміттєва ДНК. Подорож у темну матерію генома", Айдана Бен-Барака "Чому ми досі живі? Путівник імунною системою" та навчальний посібник "Природа Марса".

 

Банди Шолтес. Автор романів "T-shirtологія: загальна теорія футболки", "Острів Sziget, або Труселя Iggy Попа", "Фріки Європи або експедиція за вином" та "Невдячна свиня, або Мене немає вдома".

Під час карантину прочитав "Long Way Round" Юен Мак-Грегора, "Surfacing" Маргарет Етвуд, "Всемирная история высокомерия, спеси и снобизма" Арі Турунена, "Доктрина шока" Наомі Кляйн та інші.

Здебільшого читаю нон-фікшн, мемуари та книги, написані на основі реальних подій, подорожей, досліджень. Художню літературу теж читаю, звісно, але серед неї значний відсоток таких, що кинув, недочитавши і до середини. Коли у книзі з'являється фальш, притягнуті за вуха події чи персонажі, штампи, заяложені прийоми та неуважне ставлення до тексту, перестаєш вірити і довіряти автору. Він має ставитися з повагою до читача і не забувати про його інтереси.

×