У кінотеатрі "Кінопанорама" презентували український документальний фільм "Час життя об'єкта в кадрі". Режисер стрічки - Олександр Балагура.
Сюжет цього фільму будується як подорож по фотографіях, зроблених протягом останніх двадцяти років. Це роботи сучасних українських фотографів Євгена Павлова, Олександра Чекменьова, Олександра Ранчукова, Володимир Кукоренчук, Ганни Войтенко. У стрічці поєднуються ігрова та документальна складові.
Головному героєві потрапляють до рук знімки, на яких зустрічаються люди, речі і місця, які сьогодні вже зникли або геть змінилися. Автори фільму обігрують ці сцени. Рослини у вазонах на підлозі, оселедець на газеті, ложка біля квашеної капусти, оголена дружина перед вікном. Почергова зміна цих чорно-білих документальних фотокарток озвучується закадровим голосом.
"Люди ходять на ринок за овочами, а ти - за образами" - розмовляють між собою фотографи. Вони розшукують на одеському "Привозі" прилавок, під яким вісім років тому спала безхатченко. Фото цієї дівчинки зробив Олександр Чекменьов.
Робота над фільмом "Час життя об'єкта в кадрі" тривала близько двох з половиною років. Знімала її незалежна компанія "Інспірейшнс фільмз". 75% бюджету стрічки покрила держава.
Режисер Олександр Балагура та продюсер Світлана Зінов'єва уже працювали разом. Їхній попередній фільм "Крила метелика" у 2008 році нагородили призом за кращий український фільм на фестивалі "Молодість".
Власне, сама назва фільму - це книжкове визначення часу експозиції.
- До речі, час життя першого фотознімку (відома робота німця), де зображено краєвид із вікна, тривав близько восьми годин, - пояснює режисер стрічки Олександр Балагура. - З цього і починається фільм.
- Люди, які з'являються в кадрі ваші знайомі-фотографи? Вони грають якусь наперед визначену роль?
- Так, це мої знайомі. У фільмі є лише два актори. Вони обігрують стандартний любовний трикутник - чоловік, дружина, коханка.
- Текст, які озвучують актори та реальні персонажі - ваш особистий щоденник?
- Це сценарій того фільму, який я придумав. Потім на якомусь етапі розумієш, що треба перш за все в собі розбиратися. У центрі стрічки - два фотоперсонажі. Чоловік та дружина - Євген і Тетяна Павлови. Вони жили і знімали своє життя на плівку, свій побут, свої стосунки. Мені було цікаво співставити їх молодими і старшими.
- Одним із рушіїв стрічки є також фото дівчини, що спить під прилавком? Чому обрали саме його?
- Вона привабила своєю таємницею. Де насправді дівчина знаходиться? Вона спить? Історія цього фото відкрилася випадково. Пройшло майже десять років, а ми у продавчинь змогли дізнатися про її життя на тому ринку і її смерть. Одне лише фото може розповісти багато.
- Фотографія - це можливість впіймати світ. Що своїм фільмом піймали ви?
- Це стало частиною мого досвіду. У фільмі згадується, що Данте, коли писав свою "Божественну комедію" був одночасно і автором, і актором книги. Загалом це підхід, який я використав при створенні фільму. Імпульс був простий — давай створимо фільм про фотографію.
3 
4880
Коментарі