Сьогодні в український прокат виходить новорічна історія "Со мною вот что происходит". Фільм знятий Віктором Шаміровим у співавторстві з Гошею Куценко.
У ньому вони й виконали дві головні ролі - двох братів - бідного (який труситься за кожну копійчину і по кілька разів перепитує скільки коштує капучино) і багатого (зі зв'язками та незрозумілим бізнесом).
Пісня Тарівердієва "Со мною вот что происходит" для радянського фільму "Іронія долі" задає тон і настрій усій стрічці.
"Нам здалося, що перший рядок пісні найкращий для назви. Вона довша, а значить обіцяє менше розваг, а я не хотів би обіцяти чогось розважального. Кіно таке... трохи нуднувате... Фільм починається з ситуації, яку в принципі вже вирішити неможливо. Це лірична невелика пісенька. Може невміла і не дуже складна, але ми "заспівали" її достатньо чесно" - каже Віктор Шаміров під час презентації фільму на російському Кінотаврі цього року.
Перший кадр: велике зморшкувате обличчя лікаря в зеленому халаті пояснює наслідки хіміотерапії, операції, таблеток. Пояснює двом "сорокалітнім" синам, що їхньому батькові залишилося жити кілька місяців і від лікування все одно йому краще не буде.
Три героя: Тьома, Валя, Альона. Два брати і сусідська тринадцятирічна дівчинка. 31 грудня вони "швендяють" машиною через московські затори. Кожен говорить про якісь побутові дрібниці. Тьомі виступати сьогодні ввечері на корпоративі. Його директор замовив вісім концертних номерів від своїх працівників для новорічного фуршету. Тьома розучує пісню "Со мною вот что происходит". Його брат Валя не встиг відлетіти літаком додому. Сусідська дівчинка залишилася на новий рік одна - мати поїхала кудись з новим кавалером, а батькова нова дружина проти ще однієї гості за столом. Три розтривожені душі, які ніби й чекають новорічного чуда, але гірке відчуття все одно комком стоїть у горлі.
Місце зйомок: затори на дорогах. Більшість часу герої проводять у чорному Range Rover, пробираючись колесами через забрьохані дороги. Вони нікуди ніколи не встигають. Кожні десять хвилин дзвонять по телефону: мамі, дружині, дівчині, яку не люблять, секретарці, продавчині за туфлями...
Жанр фільму: мелодраматична пісня, тривалістю трохи більше години.
Діалог: картина виросла з театральної постановки, як і більшість робіт Віктора Шамірова. Тому увесь фільм не полишає відчуття, що герої озвучують монологи. Кожній репліці відведено визначене місце, як у театрі. Вони і не чують один одного. Герої "боліють" тільки власними дрібницями.
- У мене ще туфлі будуть. Підбори - 12 сантиметрів (Дівчина героя Гоші Куценко крутиться перед ними в новій сукні і піднімається на носках на уявлюваних підборах)
- Туфлі красиві...
- Які туфлі?
- Тьома, послухай. По-моєму за стіною когось вбивають (чути вовтуження, жіночі крики, биття посуду)
- А... це сусіди...
- Так має бути?
Абзац: герої у фільмі подібні сірникам. Режисер на кілька хвилин їх запалить і переключається на іншого персонажа, ні в кому по довгу не "копаючись".
І якщо вже говорити метафорами, то фільм витримав форму пісні - кожен виконує власний рядок. Хтось - нескладно. Хтось - матюкаючи чоловіка - зі сльозами та піною в роті, хтось - патетично розмірковуючи про життя.
І в кінці кінців складається враження, що говорять люди про якісь такі дріб'язкові речі, що залишається лише підмугикувати пісеньку у сніжних заторах:
Со мною вот что происходит
Ко мне мой старый друг не ходит
А ходят в праздной суете разнообразные не те...
2 
4880
Коментарі
1