Книжки та цигарки "Біломорканал" палили на поетичній вечірці у столичному арт-просторі Мистецький Барбакан 9 листопада, у день української мови та писемності.
"Хайль Мих Мих Семенко Михайль знову збирає тусу. Приходьте в гості. Будуть всі. Буде все. (Коля Зеров прийде тоже, хоч він і неокласик)" – так анонсували подію. Початок "Вечірки Аванґардистів Пролетарів Літераторів І Товаришів Естетів" назначили на 19:17. Сучасні поети читали вірші класиків українського авангарду.
Письменницьке подружжя Богдан-Олег Горобчук та Елла Євтушенко прийшли в образах Євгена Плужника та Ґео Шкурупія. Поет Ігор Астапенко читав вірші Максима Рильського. А Вано Крюґер був по черзі Володимиром Сосюрою та Володимиром Свідзінським. Ярина Чорногуз з'явилася в образі поетки Раїси Троянкер, зачитавши її вірш, присвячений приборкувачу тигрів Леоніду Джордані, заради якого Троянкер 15-річною втекла з дому.
"Гофманову ніч" Миколи Бажана прочитав письменник та перекладач Остап Українець. Текст 1929 року дуже резонував із атмосферою вечірки, адже дія у поемі відбувається в корчмі без вивіски, "де кожен із п'яниць – філософ і фанатик".
Вірші Наталі Лівицької-Холодної виконувала Оксана Гаджій. У костюмі поетка використала справжній старовинний капелюшок, придбаний колись на благодійному аукціоні. Вінтажний образ доповнювало намисто із перлів.
Павло Шикін з'явився в образі Едварда Стріхи – відомої літературної містифікації письменника Костя Буревія. На вечірку поет з'явився розхристаним, замотаний у лискучу червону скатертину.
У образі Павла Тичини Володимир Олівець прочитав вірш 1915 року з рядками "Плили хмарини, немов перлини…".
Уривок зі скандальної поеми Валер'яна Поліщука "Онан" виконав поет Павло Коробчук.
У залі спорудили інсталяцію з книжок, який довершував мініатюрний гіпсовий бюст Кобзаря. Наприкінці читань на чолі Шевченка вже проглядалися виразні сліди губної помади.
Завершили вечірку спаленням збірки творів Михайля Семенка. Цей жест був символічним, адже у лютому 1914-го Семенко заявив "Я палю свій "Кобзар". Зазначивши, що від нього "тхне дьогтем і салом" і "де є культ, там немає мистецтва". Збірка самого Семенка горіла погано, але під оплески.
"Червоне двадцятиліття" – проект п'ятьох студентів Могилянки: Катерини Дудки, Тетяни Ганжі, Куліш Юлії, Косенко Марії та Остапа Українця. В його рамках ми провели лекцію Віталія Скальського "В Україні 100 років тому", кінопоказ "Звенигори" Олександра Довженка, поетичний вечір "ВАПЛІТЕ", а також 17 листопада відбудеться зустріч "Je suis Sandarmoh. Портрети письменників у світлих спогадах сучасників", – зазначила Катерина Дудка. – Наша ідея полягала в тому, щоб довести, що культурна нитка не обірвана, відійти від печальних формулювань "вшанувати", "пом'янути", "згадати". Ми вважаємо, що українську історію можна читати без брому і не зітхати над загиблою традицією. Завдяки сучасним українським поетам нам вдалося показати ще один шлях до рецепції – прожити й обговорити на рівних. І, як ми побачили на прикладі вечірки, така форма можлива, прийнятна і дієва".
3 
4880
Коментарі
1