На Photo Kyiv українцям нагадають про високу ціну незалежності та свободи

11

Чотири попередні роки ми реалізували Photo Kyiv як фотоярмарок. Наша мета - просувати українську фотографію у світі, відкривати нові ринки для українських авторів та галерей. Місія Photo Kyiv 2021 - поговорити мовою фотомистецтва на складну, але надважливу тему маргіналізації певних соціальних груп, бар'єрів, що існують між людьми, інклюзію і доступність для кожного. Ми хочемо привернути увагу глядачів до цінностей поваги, співчуття, прийняття.

Через пандемію ми вирішили зробити виставку просто неба, аби, дотримуючись норм соціального дистанціювання, все ж таки дати можливість українському глядачеві зустрітись з мистецтвом фотографії віч-на-віч. Адже минулого року Photo Kyiv пройшов повністю онлайн. Цьогорічний формат не передбачений для участі фотографів та фотогалерей з метою продажу робіт, хоча ми завжди зосереджені на просуванні артринку фотомистецтва. Тож, вирішили обрати тему, яка була б соціально значущою і важливою для українців. Роздумували над темами екології та інклюзії.

Вперше Photo Kyiv відбудеться на території дуже важливого для України місця - Національного заповідника "Софія Київська", який завжди був центром культурного і духовного життя. Ми віримо, що значущість цього місця також допоможе емоційно вплинути на кожного глядача. І вперше виставка відбудеться у некомерційному форматі, адже вартість входу до неї - ціна квитка в заповідник "Софія Київська".

Photo Kyiv 2021 дасть відвідувачам змогу замислитися, які внутрішні та зовнішні бар'єри заважають нам сприймати один одного такими, якими ми є. У цьому нам допоможуть 10 різноманітних фотосерій авторів з України, США, Нідерландів, Німеччини, які будуть представлені на виставці як онлайн, так і офлайн.

Ми отримали 89 заявок з 15 різних країн. 5 учасників стали фіналістами Open Call в межах фокусу цьогорічної теми "Не|видиме життя". Вони були відібрані експертною комісією за 10-бальною системою голосування. Наші експерти - Анна Соммерс Кокс, журналістка, кураторка Victoria & Albert Museum, колишня редакторка The Artnewspaper, Кароль Глозе Піду, мистецтвознавиця та Сергій Лебединський, харківський фотограф, директор та засновник Музею Харківської школи фотографії.

 

Серед фіналістів - 4 проєкти українців і один американця українського походження. А саме Йосипа Сивенького, який зняв серію "Рани" про важкопоранених українських військових та активістів Євромайдану. Автор зосереджує увагу на завданні реінтеграції поранених військових, браку соціальних програм та інфраструктури для людей з обмеженими можливостями. І демонструє українцям високу ціну незалежності та свободи.

 

Київська фотографка Аліна Пророка - за фахом дизайнерка інтер'єру. Зняла проєкт "Будинок престарілих. Самотність. Сльози на зморшках". Це серія про літніх людей, які через різні обставини опинились замкнені за парканом спеціалізованого пансіонату.

 

Математик за освітою Олексій Товпига з 2015 року займається мистецтвом. Співпрацює з українськими театрами як професійний фотограф. Проєкт "Космос тата" присвятив батькові. Той працював інженером-радіоелектронщиком на заводі "Протон", в тому числі і над секретними військовими проєктами. Після розпаду СРСР захопився езотерикою, астрологією, магією, нетрадиційною медициною, конспірологічними теоріями. На пенсії захворів на цукровий діабет, не вірив лікарям і лікувався самостійно.У нього згнила нога, її довелося відрізати. Більшість часу проводив у своїй кімнаті, де в червні 2020 року і були зроблені світлини. В липні того ж року переніс інфаркт, а в жовтні його серце зупинилось.

 

Фотограф з Чернігова Роман Закревський за допомогою світлин намагається відкривати приховане і приховувати виявлене. Його проєкт "Погляд"- серія портретів ромів Чернігівщини. Знімки без підписів, щоб глядачі могли самостійно поринути до світу душі героїв проєкту. Через стереотипи українці часто вважають, що роми вміють тільки красти, ворожити, жебрати, співати і танцювати. Попри все, більше тисячі років представники цієї нації, всупереч кочовому способу життя, зберігають свою мову, культуру і національну самобутність.

 

Професійний мандрівник Юрій Данченко ловить цікаві моменти під час подорожей. Проєкт Danza Down відзняв у місті Гвадалахара, у мексиканському штаті Халіско у 2011 році. Там він побачив дітей з синдромом Дауна, які танцювали на сцені побудованого у ХІХ столітті театру Degollado під час Guadalajara 2011 Parapan American Games. Звертає увагу, що "сонячні діти" можуть все.

Загалом буде 5 спецпроєктів. "Код незламності: реальні історії сучасних героїв" від Романа Пашковського. Розкриває історії людей, які навчилися жити заново та відродилися у новій для себе стихії спорту. Через біль, наполегливість та величезну роботу над собою колишні військові стали ще сильнішими. Сьогодні вони виросли до професійних спортсменів і представляють Україну на "Іграх нескорених" — міжнародних спортивних змаганнях у паралімпійському стилі для ветеранів.

 

Знаний представник сучасної української фотографії Олександр Чекменьов представляє проєкт "Паспорт". Це серія портретів людей, які не могли потрапити до фотоательє через вік або хворобу під час видачі паспортів України. Знімав їх на Луганщині у 1994 році, показуючи, в яких умовах зроблені знімки. Проєкт став дослідженням життя Східної України тих часів.

 

Це серія американської фотографки Мері Беррідж "Видимий спектр: портрети зі світу аутизму". У її сина діагностували синдром Аспергера, тож вона досліджувала цей розлад. Цікаво, що у багатьох людей із таким станом є неабиякі переваги. До відомих історичних фігур, які, ймовірно, мали аутизм, належать Мікеланджело, Ісаак Ньютон, Моцарт, Джейн Остін, Дарвін, Ейнштейн, Емілі Дікінсон і Енді Ворхол. Більшість людей з аутизмом не генії, але кожен має унікальний погляд на світ, часто дуже свіжий завдяки своїй оригінальності. Мері розглядає аутизм як обмеженість можливостей та інший спосіб існування, а не як хворобу або розлад, які необхідно вилікувати.

 

Німець Гуідо Клумпе майже сліпий на праве око, а на лівому оці його зір складає лише 25%. Фотографія допомагає йому пізнавати світ. На Photo Kyiv 2021 показуємо його серію "Втрачаючи один вимір". Знімав вулиці під час пандемії. Творчо дослідив тонкий момент переходу, коли тривимірна архітектура розчиняється та перетворюється у двовимірну. Глядач губиться і не може зрозуміти, що саме він бачить, тоді він почасти відчуває те саме, що і Гуідо Клумпе, коли він втрачає орієнтацію у світі.

 

Серія "Обрані [не] бути" нідерландської фотографки Марінки Масеус отримала перші місця у конкурсах Sony World Photography Awards 2019 та LensCulture Portrait Awards 2019. Є частиною міжнародного фотопроєкту "Радикальна краса" (Radical Beauty), присвяченому людям із синдромом Дауна. Молоді жінки, з якими працювала Марінка Масеус, - Джульєтта ван Брукхайзен, Марго ван Маурік, Емма Кемп, Евеліна Камперман та Тессель Керстен – усі мають потужну волю до успіху. Довести, хто вони є насправді. В їх реальності вони стикаються з бар'єрами, відмовою суспільства бачити їхні можливості, невидимістю їхнього справжнього я. Авторка передала цей досвід візуально, щоб привернути увагу до накладених суспільством обмежень. Водночас демонструючи індивідуальність, красу та сутність героїнь.

 

У зв'язку з обставинами, що склалися, зокрема в період локдаунів, коли люди фізично не могли залишити свої квартири та домівки, особливу роль у фотографії сьогодні займають соціальні теми. Багато хто з авторів звернули погляд на себе, власне оточення, близьких, родину. А фотографія сама по собі дуже швидко реагує на будь-які соціальні зміни та перетворює їх у візуальні вислови. Так з'явилась маса проєктів, де головною темою звучать diversity, інклюзія, прийняття себе, подолання фізичних та психологічних бар'єрів. Тому можна сказати, що соціальна фотографія зараз дуже актуальна, і навіть є певним драйвером багатьох соціальних змін.