




"Коронація слова" - дуже примітивний конкурс". Так вважає киянин Віктор Коренчук.
2006 року його роман "Лицар тихого полювання" став лауреатом конкурсу "Коронація слова".
"Коронація" - дуже примітивний конкурс. Перемогу в ньому можуть одержати лише романи із детективним сюжетом, які зараз найбільше читають і видають. А от художнє слово там не оцінюється", - сказав він у розмові з кореспондентом Gazeta.ua.
"2006-го мені за цей роман дали шосту премію і тисячу гривень. Тоді ж познайомився зі письменником Юрієм Мушкетиком - головою журі. Він був певен, що мені дали першу премію. Казав: "Ну як же це так? Мені ваш роман сподобався найбільше, я настояв, щоб вам дали першу премію. Ми з іншими членами журі підписали це рішення і навіть випили чарку за ваше здоров'я". Казав, що поїде розбиратися з організаторами конкурсу, та я відмовив його. Зразу було ясно, що на цьому конкурсі все куплено", - додав він.
Після участі у конкурсі Віктор Кіндратович подружився з Юрієм Мушкетиком.
"Зараз часто їжджу в гості до Юрія Михайловича. Він мене заставляв читати різні книжки,а потім разом їх обговорювали. Якось спитав його, чи я письменник. Юрій Михайлович відповів: "Якби ви не були письменником, я б з вами не товаришував", - поділився він.
Роман "Лицар тихого полювання" Віктор Кіндратович написав у 70 років. У ньому йдеться про грибника, який збирав гриби, консервував і продавав на базарі.
"Як вийшов на пенсію, почав збирати гриби і лікарські трави. Ними торгував на базарі. А потім сів писати роман і покинув торгівлю. Тоді в мене ще не було комп'ютера, друкував роман на друкарській машинці. Зробив десять редакцій", - розповів він.
"Спочатку роман надрукували у журналі "Дніпро", а потім у видавництві "Діокор" видали 2 тисячі примірників. Коли директор видавництва прочитав роман, сказав: "Надрукую. Але грошей у вас за це не братиму", - додав Віктор Кіндратович.
Коментарі
17