На фестивалі "Відкрита ніч" переміг фільм "Чапля"

Гран-прі 20-го фестивалю студентського кіно "Відкрита ніч" отримала короткометражка "Чапля". Грошовий еквівалент нагороди - 50 тис. грн. Також стрічку режисерки Марії Пономарьової відзначили в номінації "Кращий ігровий фільм", вручили Диплом за операторську роботу.

Марія Пономарьова живе в Амстердамі. Після закінчення Київського університету театру, кіно, та телебачення ім. Карпенко-Карого вчилась в магістратурі Нідерландської кіноакадемії.

Поспілкувалися з режисеркою телефоном.

Засновник "Відкритої ночі", режисер Михайло Іллєнко на церемонії нагородження сказав, що ті автори фільмів, які особисто не будуть приходити за призами їх не отримають. Грошові нагороди перейдуть на наступний рік.

- Емоційно розумію Михайла Герасимовича. Він вкладає все серце в фестиваль "Відкрита ніч". Жюрі працю від заходу до світанку, і йому хочеться аби молоді режисери були присутні при відзначенні. Але сподіваюсь озвучена ним вимога ще не прописана в регламенті. Я ж з поважних причин не могла бути в Києві. Працюю зараз в Нідерландах над новим фільмом.

 

Вирішили вже, що робити з грошовою нагородою?

- Фільм "Чапля" мав дуже скромний бюджет. Ще не узгоджувала зі знімальною групою на що витратимо гроші. Хотілося б вкласти в нову стрічку.

10-хвилинний фільм "Чапля" знімали у Снопківському парку Львова. За сюжетом на вранішній пробіжці вперше зустрічаються хлопець і дівчина. З першого погляду між ними народжується симпатія. Раптом один з бігунів вирішує прискоритися.

Про що ваш фільм, члени журі кажуь, що їх передусім вразила його атмосфера?

- Подобається, як на такі питання відповідає моя колега, режисерка Анастасія Максимчук . Каже, що завжди важливіше не що хоче розповісти режисер картиною, а що запитати.

Кінострічка це ж аудіовізуальний твір.

В якому звук настільки ж важливий як і зображення. Мені хотілося пошукати способу створення атмосфери. Коли вона стає рушійною силою сюжету, так само змінюється реагує на стани героїв. А вона протягом 10 хвилин достатньо коливається від спокою, достатньо приємної, нейтрально амбівалентності до темного напруження.

В фільмі мене цікавило питання того як люди взаємодіють один з одним. Насолоджуються цим, а потім втрачають зв'язок.

Як можна зустріти когось з таким самим ритмом, а потім через певні якісь зовсім банальні а може і не дуже причини втрати один одного. Про процес налаштування двох різних особистостей на одну й ту саму хвилю.

Ви казали, що ваша нова робота в копродукції з голландцями також буде короткометражна. Не наважуєтесь на повний метр, вам не довіряють?

- Ніяких "не" немає. Це мій свідомий вибір. Їжджу багато на фестивалі короткого метру. Мені не дуже близька позиція, що це проміжна ланка перед великим кіно. Маю багато знайомих режисерів з різних країн, які незалежно від віку досі знімають короткометражки. Це як в прозі може бути роман, а може оповідання. Автор сам обирає в якій формі йому працювати цікавіше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світового рівня у нас лише художники-постановники й оператори

Розкажіть про фільм над яким працюєте зараз.

Це буде ігрова короткометражка "Батьківський день". Сценарій заснований на досвіді реальної людини.

Дія буде відбуватися в літньому таборі. В дитинстві я в такі їздила більше десяти разів. Потім працювала вожатою. Протагоніст мій знайомий.

Хочу зняти про молоду людину, якій 17 років. Він виріс без батька, щоліта їздить до табору і у нього велика потреба подобатися людям.

Завжди хотіла навчитися розповідати історії не про особистий досвід. Тому тут хочу знайти не функціональну прив'язку до героя, а емоційну. Можна сказати, що в цьому хлопчика я побачила своє альтер-его і зрозуміла, що можу спробувати його відтворити в тому просторі, яке ми прожили разом.

Оскільки середовище пострадянського дитячого табору мені здається цікавою.

Це не зрозуміла ланка. Бо деякі з таких закладів ще не позбулися "піонерщини", а деякі вже навіть надсучасні. На цьому перетині культурних полів багато внутрішніх кодів, в які можна помістити мою історію.

×