Лауреат Нобелівської премії, колумбійський письменник Габріель Гарсія Маркес найвідоміший своїм романом 1967 року "Сто років самотності".
Його вплив на світову літературу був настільки великим, що видання New York Times назвало роман "першим літературним твором від часу появи Книги Буття, який має бути обов'язковим для цілого людства".
Задум для першого розділу "Ста років самотності" виник у письменника 1965-го, коли він їхав автомобілем до Акапулько.
Він розвернув автомобіль, повернувся додому і почав писати, зачинившись у кімнаті, випалюючи 6 пачок цигарок на день.
Коли він вийшов із цього добровільного ув'язнення через 18 місяців із 1300 сторінками роману, то дізнався, що його родина мала боргів на 12 тисяч доларів. Щоб відіслати рукопис роману "Сто років самотності", Маркесу не вистачало 80 песо. Тоді він заклав міксер і фен своєї дружини Мерседес. Дізнавшись про це, вона сказала: "Не вистачає тільки, щоб роман виявився поганим".
Перший наклад роману іспанською розійшовся всього за тиждень, а протягом наступних 30 років було продано понад 30 мільйонів примірників "Ста років самотності", а роман був перекладений на понад 30 мов.
Прозу Гарсії Маркеса високо оцінюють за барвистість стилю і мовне багатство, яке він використовує , щоб показати свою бурхливу уяву.
Його манера писати була настільки унікальна, що стиль роману "Сто років самотності" охрестили "магічним реалізмом".
"Уже дорослим я виявив, що мені подобається поетичне звучання слова "Макондо". Ніколи ні від кого я не чув це слово, не задавався питанням, що воно означає. Я вже використовував його раніше в трьох моїх книгах як назву вигаданого містечка, коли випадково вичитав в одній енциклопедії, що це - назва тропічного дерева, типу бавовняного, яке не дає ні плодів, ні квітів, чия губчаста деревина використовується для виготовлення каное та чищення кухонного начиння".
Gazeta.ua зібрала найцікавіші факти про життя письменника.
1. Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес ( шанувальники доброзичливо називали його Габо) народився 6 березня 1927 в Колумбії. Габріель був найстаршим із шістнадцяти дітей простого телеграфіста Еліху Гарсіа і його дружини Луїзи.
2.До 8 років його виховували дід з бабцею. Дід часто говорив йому: "Ти і уявити не можеш, скільки важить мертва людина", нагадуючи про те, що немає більшого тягаря, ніж вбивство людини. Ці думки Гарсіа Маркес пізніше інтегрував в свої твори. Бабуся хлопчика ставилася до незвичайного як до чогось абсолютно природного. Фантастичні або неймовірні історії його бабця оповідала так, ніби вони були незаперечною правдою. Цей "незворушний стиль" проявився пізніше у творах письменника.
3.У школі він був боязкою дитиною, не грався, а захоплювався написанням гумористичних віршів і малюванням коміксів. Однокласники прозвали його "El Viejo" ("Старий").
4.У коледжі юнак став капітаном команди Liceo Nacional Zipaquirá в трьох дисциплінах: футбол, бейсбол і бігу. Після закінчення університету працює репортером.
5.У 1955 році була опублікована перша повість Гарсіа Маркеса "Опале листя" про старого полковника. На пошуки видавця письменникові знадобилося 7 років. Реальні події роману охоплюють усього 30 хвилин з життя головного героя. Правда, при цьому внутрішній монолог охоплює чверть століття.
6.В одному з інтерв'ю журналу Playboy Маркес розповів, що цноти він позбувся в 13 років, і з того часу має тісну дружбу зі жрицями кохання.
7. Габріелю було 14, коли він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мерседес Барча (їй в ту пору було 10 років). У 1945 р Маркес присвятив їй вірш під назвою "Ранковий сонет божественній школярці". У 1958 році майбутній класик одружився на коханій, у них народилися два сини — Родріго і Гонсало.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Агенти ФБР стежили за Маркесом більше 20 років
8 Габо пробував писати казки для дітей. Переконали його цього не робити сини письменника, які прочитавши одну його казку, сказали: "Ти, справді, думаєш, що діти настільки дурні?"
9. У 1957 році Габріель Гарсіа Маркес побував як журналіст на Всесвітньому фестивалі молоді й студентів у Москві. Їхав через Чоп. Провів у ньому близько 5 годин. Результатом поїздки стали подорожні нариси "СРСР: 22, 400 000 квадратних кілометрів без єдиної реклами кока-коли!". Ось яке враження на нього справила столиця: "Москва - найбільше село в світі - не відповідає звичним людині пропорціям. Позбавлена зелені, вона виснажує, пригнічує. Московські будівлі - ті ж самі українські будиночки, збільшені до титанічних розмірів. Ніби хтось відпустив мулярам стільки простору, грошей і часу, скільки їм треба, щоб втілити пафос прикрашення, що їх охопив".
10. За словами письменника, якби він не став літератором, то хотів би бути тапером (музикантом) в барі. Таким чином "він би допомагав закоханим ще сильніше любити один одного".
11.8 грудня 1982 року Гарсіа Маркес був нагороджений Нобелівською премією з літератури "за романи й оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту". Гарсіа Маркес став першим колумбійцем, нагородженим Нобелівською премією . У своїй промові він сказав, що кожен письменник несе відповідальність за "створення утопії, де ніхто не зможе вирішувати за інших, як їм вмирати, де любов буде справжньою, а щастя - можливим і де народи, приречені на сто років самотності, знайдуть, зрештою, право на життя".
12. У 1985 році Маркес повністю припиняє писати. Першою художньою книжкою після двадцятирічного затишшя стала повість "Згадуючи своїх сумних повій", опублікована в 2004 році. Але за місяць до того, як відбулася офіційна презентація роману, рукопис потрапив у руки "піратів", які відразу ж запустили її в продаж. У відповідь на це Габо змінив фінал роману. Ті нечисленні піратські екземпляри, які не встигла вилучити поліція, тепер є справжньою цінністю для колекціонерів книг.
13. По три пачки сигарет на день викурював за роботою Маркес. У 1989 році лікарі виявили у 62-річного письменника ракову пухлину в легенях, проте після перенесеної операції він продовжував працювати. У 1999 році у нього знайшли лімфому, після чого йому зробили дві складні операції . Маркес, коли дізнався про ракову пухлину в легенях, повівся непередбачувано. "Я скоротив кількість друзів до мінімуму, відключив телефон, скасував поїздки й інші плани і почав писати день і ніч, без зупинки", — розповідав.
14.У 2009 році уряд Мексики все-таки зізнався, що з 1967 по 1985 влада не "спостерігала", а стежила за письменником через його зв'язки з комуністичними лідерами. Преса неодноразово ховала письменника. Він навчився ставитися до цього з гумором та іронією і зовсім не ніяковів, коли його просили прокоментувати свою чергову смерть.
15.У 2012 році брат письменника, Хайме, оголосив, що Гарсіа Маркес страждає недоумством. Два роки по тому Габріель був госпіталізований з сильним зневодненням - у нього знайшли інфекцію в сечовому тракті і легенях. 17 квітня 2014 року 87-річний Гарсіа Маркес помер від пневмонії. Після панахиди шанувальники письменника провели його в останню путь гучними оплесками і тисячами паперових метеликів жовтого кольору, запущених в нічне небо Мехіко в нагадування про роман "Сто років самотності", де за одним з героїв завжди летіли жовті метелики.
16. У репертуарі української групи "Дороги Міняють Колір" є пісня "Сто років самотності".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Останки Габріеля Гарсіа Маркеса повернуть на батьківщину
Цитати письменника:
Не докладай аж стільки зусиль, все найкраще трапляється несподівано.
Весь світ хоче жити в горах, не розуміючи, що справжнє щастя в тому, як ми піднімаємося вгору.
Люди старіють, тому що перестають любити.
Людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може.
Натхнення приходить тільки під час роботи.
Людина так любить одноразові речі тому, що вона і сама одноразова.
Я не ношу капелюха, аби не мусити перед кимось його знімати.
Всяка річ - жива. Треба тільки зуміти розбудити її душу.
Якщо ви зустрінете свою справжню любов, то вона від вас нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.
Відповідай йому "так". Навіть якщо помираєш від страху, навіть якщо потім покаєшся, бо будеш каятися усе життя, якщо зараз відповіси йому "ні".
Якщо у щось залучена жінка, я знаю, що все буде добре. Мені абсолютно ясно, що жінки правлять світом.
Немає ліків, які здатні вилікувати те, що може вилікувати щастя.
Хто чекає довго, може почекати ще трохи.
Гроші - послід диявола.
Навіщо витрачати стільки слів, щоб пояснити те, що відчуває людина на війні, якщо достатньо одного слова - страх.
Нас оточують незвичайні, фантастичні речі, а письменники наполегливо розповідають нам про неважливі, повсякденні події.
Не дай собі померти, не випробувавши цього дива - спати з тим, кого любиш.
Література - найкраща забава, придумана, щоб знущатися над людьми.
Правда чи вигадка - яка різниця? Все стане правдою з часом, будь-яка дурниця!
Знання і мудрість приходить до нас тоді, коли вони вже не потрібні.
У сімейному житті куди легше ухилитися від катастроф, ніж від прикрих дріб'язкових дрібниць.
Будь спокійний. Померти важче, ніж здається.
Життя - це не те, що прожила людина, а те, як вона це пам'ятає, щоб розповісти про це.
3 
4880
Коментарі