Український переклад графічного роману Лів Стрьомквіст "Заборонений плід" викликав у мережі бурхливу реакцію. Частина читачів захоплені роботою шведської письменниці, інша - засуджує, називає сороміцькою та закликає заборонити видання.
Книга вийшла у київському видавництві "Видавництво".
Про що книжка, чи потрібне сексуальне виховання в українських школах, та чому фемінізм, як явище має позитивний вплив на суспільство Gazeta.ua говорила із засновником "Видавництва" Іллею Стронґовським.
- Як наважились публікувати графічний роман шведської письменниці Лів Стрьомквіст "Заборонений плід"?
- Ми, "Видавництво", моніторимо і шукаємо особливі книжки, які відповідають профілю "в моєму дитинстві таких книжок не було, тому я би хотів щоби вони були бодай зараз". Книжку Лів Стрьомквіст побачили на ярмарку у шведському Ґетеборзі. Кілька років підряд маємо там стенд. "Ґалаґо", видавці, гаряче її радили. Ми попрохали нашу перекладачку, Юлію Юрчук, ознайомитися і винести вердикт. Юлія сказала, що це дуже вартісне видання і порадила Анну Топіліну для перекладу.
Встигли набути права ще до того, як з'явився англійський переклад коміксу. За кордоном все ще небагато знають про український книжковий ринок і погоджуються заради екзотики.
Вся книжка написана від руки самою авторкою. І хоча правовласники не були би проти заміни того на шрифт, нам хотілося зберегти авторську манеру. Цього, ніколи досі, в таких обсягах ми не робили, тому три місяці пішло на роботу з авторкою летерингу Світланою Самохіною. Це додатково затримало появу видання. Втішені тому, як все вийшло.
- Обкладинка — відверта та провокативна. Чи обговорювали інші варіанти? Як наважились на таку?
- Обкладинка ориґіналу – яка у нас на звороті книжки – така ж. Там Лів Стрьомквіст сидить на лаві. Поруч автомат. Анна Топіліна, перекладачка, пояснила - в Швеції це має приблизно той самий символізм, що й "зубата піхва" (vagina dentata — міфологічна частина жіночого тіла, яка зустрічається у вигляді застережливих розповідей, попереджень про небезпеку сексу з незнайомими людьми і як запобігання зґвалтуванням — Gazeta.ua). Але українською значення не зчитується. Та й до автоматів у нас, в контексті війни, інакше ставлення. Тому пішли альтернативним шляхом - допоміжна ілюстрація з задника ориґіналу стала у нас основною.
- Після виходу у світ і на Книжковому Арсеналі книжка викликала хвилю критики. Чи були ви до такого готові?
- Не скажу, що мене сильно тішить цей факт. Все ж, сподівався на просто позитивні рецензії. Без закликів до цькування, спалення і називання авторського колективу "дегенератами". Але з іншого боку - я уже звик. Більшість нашого асортименту спричиняє таку чи подібну реакцію. Суспільству просто не дають стати байдужим і на кожен опір знаходиться протидія. Дуже цінно, що нас підтримують, це наснажує і дозволяє думати про нові титули.
Паритет буде, коли на дев'ять книжок про насильство проти жінок припадатиме одна про насильство проти чоловіків. Але цих дев'ять нема.
- Чому, на вашу думку, у Швеції та у світі загалом книгу сприйняли добре, зокрема, вона за версією англомовних журналів Observer та Guardian № 1 у 2018-му, а у нас – ні?
- Спрацювала направду не тільки тема, а й подача. Хороших книжок на тему жіночої тілесности в світі багато і щомісяця виходить щось нове. Частина з них серйозні, частина намагається полегшити сприйняття матеріалу. Часом навіть з легким гумором. Але тільки в Стрьомквіст тема подана текстом навпіл із ілюстраціями. Саме форма і забезпечила осібність, а отже й помітність цієї книжки. Певен, ближчим часом на великі ринки вийдуть клони й наслідування "Забороненого плоду". І в такому коміксовому форматі пробуватимуть подавати й інші важливі й дражливі теми.
- Книжки "Видавництва" підносить питання сексизму щодо жінок. Чи будете у майбутньому видавати такі, які розповідатимуть про сексизм щодо чоловіків? Адже у нашому суспільстві є дві форми цього явища.
Питання випливає щоразу, як ми робимо бодай щось на цю тему. Зробили двотомник про сотню видатних українок, зібрали для цього найбільший колектив в історії української дитячої літератури – пішло виття, де книжка про сто видатних українців? І чому серед сотні видатних, нема чоловіків?
Питання в пропорції. В довіднику Шендеровського "Видатні українські вчені у світовій науці" - 66 імен. Жінки є. Дві.
Ми зробили ще одну важливу книжку, "Розквашене яблуко", польський комікс про набожну й забезпечену родину, де чоловік нещадно б'є й ґвалтує дружину, бо вірить, що так він виконує свою чоловічу функцію. А вона не чинить спротиву, бо навчена коритися. Нам теж писали, що в українських родинах б'ють чоловіків. Але повноцінної статистики нема.
Офіційно за даними Мінсоцполітики, щороку 2 мільйони жінок зазнають домашнього насильства. У 2013-2018 роках 90% тих, хто звертався щодо насильства в сім'ї, – це були жінки, 8,5-9 % – чоловіки та 1-1,5 % – діти. А скільки мовчать? Скільки ні на що не наважуються? І ми зробили книжку про 90% відсотків жінок. Про майже половину населення країни. Але на ринку таких книжок менше ніж на пальцях однієї руки. Паритет буде, коли на дев'ять про насильство проти жінок припадатиме одна про насильство проти чоловіків. Але цих дев'ять нема.
- Фемінізм – добре чи погано? Чому фемінізм у нас сприймають дуже однобоко та радикально?
Без фемінізму в планети нема майбутнього. Патріярхат не працює. Свого піку він досягнув на початку ХІХ сторіччя і далі без емансипації розвитку суспільства вже не було.
- Як ви вважаєте, чи важливі уроки сексуального виховання для дітей у школах? Чи реально впровадити їх у шкільну програму? Якими вони мали би бути?
Не вірю в шанси змінити нашу шкільну освіту. Не з цим міністерством освіти. Марно сподіватися, що люди, які за вуха тягнуть релігію і кроку не можуть ступити без схвалення Ради церков, стануть докладати зусиль, щоб у нас була освічена, грамотна, свідома молодь.
Хочеться наслідувати скандинавський досвід. З рівномірно розподіленим курсом сексуальної освіти, інформації про тіло та його безпеку. Щоб із першого по останній клас давалася необхідна дитині чи підлітку інформація. Зрозуміло, що розробляти такі курси мають професійні дитячі сексологи і психологи. Дуже хочеться, щоби школою така підтримка і освіта не обмежувалася. Щоби у нас з'явилися притулки і аналоги Planned Parenthood (Організація в США, яка впроваджує сексуальну обізнаність та турботу для суспільства - Gazeta.ua) , щоби медія привчали не цькувати і водночас не толерували сексуально загрозливу поведінку старших.
Не знаю до якої міри у нас є на це шанси, коли ризики заборони абортів продовжують зберігатися. Але ми у "Видавництві" докладатимемо зусиль, щоби підтримки обмеження прав людини було якомога менше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Хочу для дочки кращого майбутнього - тому став феміністом" - видали переклад маніфесту про рівність прав
- Що плануєте видати найближчим часом? Із якими авторами хотіли би співпрацювати?
Ми мультивекторне видавництво, тому попереду дитяча книжка "Небеса Анни" норвежця Стіана Гуле, підліткова, давно очікувана повість Анастасії Мельниченко "А тепер усе інакше". Дорослі – роман Чимаманди Нґозі Адічі "Половина жовтого сонця". Будуть і нонфікшен - есей Адічі "Усі ми маємо бути фемініст_ками" і, звісно, комікси – як-от культова історія про Голокост "Маус" Арта Шпіґельмана.
Об'єднує їх перейнятість проблємами суспільства, соціяльним вектором. Завдяки цим книжкам у нас зростають шанси на краще суспільство. Тому ми їх робимо, і будемо робити надалі.
Тут обкладинка з менструацією, там реформа освіти в ліберальний бік, чи кіно, де жінки розмовляють не лише про чоловіків, вживання фемінітивів – і все поступово зміниться.
""Заборонений плід" - комікс для дорослих та підлітків (12+) - каже перекладачка Анна Толипіна - Дорослим читати буде цікавіше, бо книжка – це своєрідний підручник з історії ідей, і багато алюзій та жартів зчитаються лише читачами з певним рівнем освіти.
Мене дуже здивувало в процесі перекладу те, наскільки мало адаптації було потрібно для цього тексту, щоб він став зрозумілим для українського читача. Шведські та українські реалії дуже різні. Але жіночий досвід, описаний у книжці, є універсальним для більшості західних суспільств. До того ж, зі шведської на українську дуже легко перекладати. Ці мови наче створені одна для одної. Мають схожу ментальну структуру. Було неймовірно цікаво перекладати іронію, жарти, всі цікаві словечка і термінологію на позначення жіночих статевих органів. Для цього довелося використати "допомогу залу". Звернутися до жіночих спільнот Facebook з проханням назвати всі ці процеси та явища – менструацію, статеві органи, оргазм – своїми природними побутовими іменами.
Проживши багато років у Швеції, повірила в соціальну інженерію. У поступову виховну роботу з суспільством, коли маленькі кроки в бік сучасних ідей і цінностей поступово накопичуються і сприяють змінам. Тут обкладинка з менструацією, там реформа освіти в ліберальний бік, чи кіно, де жінки розмовляють не лише про чоловіків, вживання фемінітивів – і все поступово зміниться. Тому, не варто ні з чим вести війну, робити революції чи намагатися виконати п'ятирічку в три роки. Це викличе лише сильніший спротив. Але, звісно, якась кількість традиціоналістів залишатиметься завжди – плюралізм думок свідчить лише про здоров'я суспільства взагалі".
Під варту взяли 41-річного мешканця села Терешки Полтавського району, якого підозрюють у зґвалтуванні 18-річної дівчини. 3 січня він вийшов із в'язниці — відсидів 17 років за подібні злочини. Проте 19 січня його знову затримали. З останньою жертвою ґвалтівника-рецидивіста вдалося поспілкуватися журналісту Gazeta.ua Валерія розповіла про події того дня.
Коментарі
1