Роботи 38 митців кількох поколінь увійшли до виставки "Шовковий шлях. Мистецтво та сучасні художники з Італії". Показують в Музеї історії Києва.
На виставці є картини, фотографії, відео, скульптури та інсталяції.
"Демонструємо відправні точки мистецтва за останні 50 років. Відібрали найбільш символічні твори, - каже куратор виставки Алессандро Карер. – Починаємо з напрямку Арте повера, або "бідне мистецтво", що виник в Італії в 1960-х. Об'єднав митців з Риму, Туріну, Мілана та Генуї. Представники цього напрямку заперечували багатства сформованої культури. Вважали, що скарби культури більше не становлять цінності, вони скомпрометовані та втратили довіру. Художники хотіли звільнити творчість від обмежень традиційних форм. Знищити дистанцію між повсякденням та мистецтвом. Використовували шматки газет, сміття, ганчірки - все це було дійсністю, яка їх оточувала і яку вони хотіли виразити. У місті Турині є окремий музей "бідного мистецтва".
У 1970-х в Італії були популярними були відеоінсталяції. На виставці є відео про улюблений для італійців футбол. Автор показує його з незвичної сторони, а саме підготовку до гри. У ще одному відео митці стирають кордони - ниткою на мапі зшивають різні країни.
Маємо роботи, присвячені сучасним технологіям. Пейзаж у вигляді посилання на гугл мапу звертає увагу, наскільки засоби масової комунікації змінили нашу свідомість.
Роботи з виставки:
"Венера з ганчірок", Мікеланджело Пістолетто, 1967 р.
Робота започаткувала напрям "бідне мистецтво", яке офіційно виникло в цьому ж році. Автори часто використовували непривабливі речі під час творення мистецьких об'єктів.
Венера - копія античної статуї, зроблена з бетону та протиставлена купі старих різнокольорових ганчірок та мотлоху. Робота побудована на контрасті вічної краси й швидкоплинної моди. Пістолетто, з одного боку, критикує суспільство споживання, а з іншого — натякає нам, що в сучасному світі античний ідеал вже не може вважатися якимось єдиним джерелом натхнення і краси.
Без назви, Янніс Кунелліс, 2000 р.
Цей художник - один з найбільш знаних представників "бідного мистецтва". Вважав, що традиційний живопис пов'язаний з репресивним політичним минулим. Використовував в роботах повсякденні речі та натуральні матеріали – дерево, залізо, тканину, вугілля. Більшість творів підписував лаконічно "Без назви".
Робота прославляє місто Неаполь. В ній використаний камінь, взятий з вулкану Везувій. А також італійська кавоварка, яка є символом Неаполя.
"Проходження", Маріса Альбанезе, 2005 р.
Основною темою скульптури є поєднання сили та крихкості жіночої фігури. Авторка присвятила її жінкам, які борються. Жіноча фігура є тендітна та слабка, поєднала її з сильною прямою поставою, яка символізує мужність та шоломом. Попри те, що жінка є слабкою фізично, можливо, вона є сильнішою за своєю позицією. У складних життєвих ситуаціях може краще сприймати та долати виклики долі.
"Те, що ваше, буде нашим", Фабіо Віале, 2018 р.
Єдиний матеріал, з яким працює Фабіо, - каррарський мармур, видобутий в Апеннінах, поблизу Тоскани. Це родовище з часів Стародавнього Риму відоме білосніжним пластичним каменем найвищої якості. Його використовував Мікеланджело. З мармуру Фабіо створює ілюзію пінопластових, гумових, паперових і тканинних структур. Наприклад, вирізьблює листи паперу. Є в нього і Джоконда, яка здається вирізаною з пенопласту.
Ця робота народилася у співпраці з письменником Ніколаєм Ліліном. Впродовж багатьох років він був частиною російської мафії та має чимало відповідних татуювань на тілі. Видав в Італії автобіографічний роман "Сибірське виховання" про те, як ріс серед кримінальних злочинців в Придністров'ї. Фабіо переніс ці характерні для російського кримінального світу елементи на художній об'єкт. Класичний за своєю формою кулак означає насильство.
"Декентенції", Паоло Грассіні, 2011 р.
Скульптури людей, з тіла яких стирчать лейки, присвячені відчаю молодого покоління з периферії. Оригінальна назва композиції – Травазі, від травазара, що означає розливати, проливати. В такий спосіб художник розповідає, як ми контактуємо з цим світом. Щось беремо і віддаємо, тобто проливаємо. Ці скульптури зображають людей, які мало спілкуються між собою, бо повернуті в різні боки.
Виставка триває до 25 серпня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Можливо, діти поїхали в інші міста чи померли. Виставка "Не|видиме життя" показує людей, яких більшість не хоче помічати
"Намагалися представити сучасне італійське мистецтво за останні 50 років, його найяскравіших представників, - каже посол Італії в Україні П'єр Франческо Дзадзо. – Як художники, які є творчими та інноваційними, спираються на коріння, здобутки попередніх століть. Твори показують різноманіття стилів та напрямків. Ця виставка продовжить свій шлях в різні міста й країни. За аналогією стародавнього Шовкового шляху з Європи до Азії. Почали з Києва. Це креативне місто, де багато людей займається дизайном. А крім того історично знаходиться на перетині Сходу і Заходу, сюди з Азії дійшли монгольські завоювання. Далі виставка помандрує в Анкару. Тбілісі, Ташкент та Пекін.
В українського та італійського мистецтва є багато спільного. Територія сучасної Італії багато років була розділена на різні країни. У нас є тосканське мистецтво, яке відрізняться від венеційського чи неаполітанського. Стали єдиною державою тільки у 1861 році. А Україна ще молодша. Бачу також великий вплив візантійської архітектури у Києві, він є й у нас. Італійці, які приїжджають сюди, завжди приємно вражені, їм подобається естетика вашої столиці.
3 
4880
Коментарі