Столичний художник Олександр Друганов зробив сценографію для близько двох десятків театральних вистав. Він постійно співпрацює з режисером Дмитром Богомазовим.
"Моя театральна історія почалася з 1994-го, - каже художник. - Перед цим зробив 3 перформенси. Останній називався "Горло". За основу взяв "Місячну сонату" Бетховена. Посеред сцени було величезне горло, яке дихало і кашляло. Актори лікували його — робили інгаляції і закочували ліки. У цей час на горизонті з'явився режисер Дмитро Богомазов. Він сказав: "Здуріти можна! Не думав, що у Києві хтось таким займається. Друганов, може щось у театрі зробимо?". Найприємніше у нашій спільній роботі - це сидіти і вигадувати. Найкращі ідеї приходять на даху у моїй майстерні. Туди ми не раз вилазили з Богомазовим. Сиділи з коньячком цілу ніч. Коли все було придумано, розуміли, що таки молодці".
Як театральний художник Друганов робив вистави для Одеського театру ім. В. Василька, Театру на Лівому березі. Йому належить сценографія сучасного балету-триптиха "Перехрестя". Балет на музику Мирослава Скорика поставив Раду Поклітару. Презентували спектакль у травні цього року.
"Для мене і Поклітару музика Мирослава Скорика була першоджерелом. Я раніше не слухав класичну українську музику. Думав, це все у далекому минулому. Коли працюєш над балетом, важливе перше враження від музики. Бо коли багато разів чуєш твір, стираються тонкі речі. Закриваєш очі, слухаєш, дослухаєшся до почуттів, а їх обманути не можна. Потім усе записуєш, аж до абстрактних, не пов'язаних з сюжетом речей. З балетом працювати легше, бо не треба думати про текст і те, де його говорить актор. Балет "Перехрестя" готували під Євро, бо на "Лебедине озеро" молодь не піде. Тепер багато хто каже: "Нарешті в опері, де купа нафталіну, з'явилося щось сучасне, на що можна запросити друзів". "Перехрестя" є замовленням міністерства культури і це реверанс у їхню сторону. З вересня вистава буде у постійному репертуарі опери".
Художник займається фотографією, живописом, відео-артом. Ілюстрував книги Оксани Забужко та Юрія Мушкетика.
"Є спокуса самому зробити виставу, як режисеру. Але якщо художнику потрібне полотно і фарби, то театр — це приміщення, актори, бюджет. Якби мені прийшли і дали це все, я б поставив спектакль. Там мало б місце божевілля, як свободи вираження".
Коментарі