Гран-прі 10-го фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA отримала литовська стрічка "Розмови на серйозні теми" (Pokalbiai rimtomis temomis) режисера Гієдре Бейноруте (Giedr? Beinori?t?).
Картина складається суто з розмов, котрі авторка фільму провела з дітьми. Їх відповіді на найпростіші питання ("Про що ти мрієш?", "Що таке любов?" тощо) – приголомшують. Те, що злітало з уст екранної малечі, змушувало багатьох дорослих глядачів просидіти всю стрічку з відкритим ротом.
Глухоніма дівчина, яка пише вірші, привабливий 13-тилітній хлопчик, що читає Кастанеду, життєрадісна дівчинка, яка вважає, що "світ – це як машини, що виробляють морозиво", похмурий підліток, якому не дуже сподобався "Гарі Поттер", адже "в ньому замало екшену…" - це лише кілька унікальних за своєю простотою персонажів, які в цій стрічці відкривають перед глядачем своє бачення світу. Під час перегляду картини в залі чулося захопливе шепотіння ("Геніально…" - часто повторював хтось позад мене), сміх та зачароване мовчання, під час якого очі багатьох дорослих округлювались від простих істин, які так точно формулювали діти.
В кар'єрі Гієдре Бейноруте це вже дев'ята режисерська робота. Впіймавши її одразу після церемонії вручення нагород Docudays UA, ми дізнались про те, наскільки непросто було знайти настільки цікавих дітей, як довго доводилось налагоджувати контакт з кожною дитиною задля кількох хвилин екранного часу та звідки виник такий, на перший погляд, простий задум.
- Як з'явилась ідея зняти таку стрічку?
- Є книга відомої литовської письменниці, яка складається суто з розмов з дітьми. Авторка задавала дітям серйозні питання і отримувала на них дивовижні відповіді. Коли я прочитала цю книгу, то мені стало цікаво візуалізувати ці розмови.
- Як ви відбирали дітей для свого фільму?
- Ми достатньо довго відбирали героїв цієї стрічки. Ми шукали таких дітей, котрі можуть описати світ навколо себе та вміють пояснити свої почуття. Ми ходили в школи, в дитячі будинки, музичні школи тощо. В цілому довелось перебрати більше ста чоловік. Я шукала таких дітей, котрих раніше ніколи не бачила – це був головний критерій. В результаті ми зняли 12 дітей. Хтось з них походив з повноцінних сімей, інші – росли в притулках.
- Одна з дівчинок у фільмі розмовляє мовою жестів. У фільмі у вас з нею зав'язалась дуже цікава і щира бесіда – ви володієте цією мовою?
- Ні. На екрані не видно, але поряд зі мною в цей час стояв перекладач, який допомагав мені зрозуміти цю дівчинку.
- Скільки часу знадобилось для того, щоб записати розмову з кожним героєм стрічки?
- По-різному. Від 20 хвилин до двох годин. Перед тим, як увімкнути камеру, я дуже довго шукала спільну мову з цими дітьми. Гралася з ними. Часом на це йшло кілька місяців. Зараз я планую випустити DVD з фільмом, в якому буде розміщено додатковий матеріал, який не увійшов в остаточний монтаж.
- Так, розумію, адже в результаті хронометраж картини склав всього 64 хвилини – це менше, ніж ви витрачали на запис окремої дитини. Скажіть, а ця картина була в прокаті в Литві?
- Так, вона показувалась протягом двох тижнів у великих литовських кінотеатрах, після чого ще трохи довше – у маленьких кінотеатрах. Ну, а зараз вона показується на фестивалях. Docudays UA став другим кінофорумом в житті цієї стрічки.
- Скільки фільмів знімають у Литві?
- В минулому році вийшло мабуть три повнометражні ігрові литовські картини. Однак короткого метру було дійсно набагато більше. Не так давно в Литві знімали всього один-два повних метра на рік.
2 
4880
Коментарі