Пʼятниця, 21 червня 2019 12:02

Для Франсуази Саган шлюб був, як спаржа із оцтом
7

21 червня 1935-го народилася французька письменниця Франсуаза Саган (справжнє прізвище Куарез). Вона відома творами "Здрастуй, смуток!", "Чи любите ви Брамса", "Сонячний промінь у холодній воді", "Втомлена війною" та інші. Всі твори Франсуази Саган - про любов, самотність, незадоволеність життям, вони відрізняються ясністю оповідної манери і точністю психологічного малюнка.

З 14 років Франсуаза вже розсилала свої рукописи по редакціях, але відмова приходила за відмовою, поки, нарешті у 19-ть вона не написала роман "Здрастуй, смуток!" Він став для неї доленосним. Писати роман почала, будучи вже студенткою Сорбонни. Саме він і потрапив до рук директора найбільшого паризького видавництва Рене Жюйяра. Досвідчений книжник відразу ж відчув, що тримає в руках майбутній бестселер. На теці з машинописним текстом стояло ім'я якоїсь Франсуази Саган, що абсолютно ні про що не говорило метру видавничої справи. Ім'я Саган, до речі, було запозичене нею у героїні обожнюваного Пруста, принцеси Босон де Саган.

Домовившись телефоном про зустріч, директор почав із нетерпінням чекати на новоявлену письменницю. З огляду на витонченість стилю, тонкий психологізм, глибокий філософський підтекст роману, а головне - відверту чуттєвість і еротизм, - месьє Жюйяр смакував зустріч із пані в усіх відношеннях спокусливою. Яке ж було його здивування, коли на порозі кабінету з'явилася дівчинка-підліток: маленька, тендітна, з гострим носиком і скуйовдженим волоссям.

Ще довго збентежений видавець не міг второпати, як ця дівчинка, ця смішна бабка, що не мала жодного життєвого досвіду і не пізнала радощів плотської любові, могла так писати! Але книгу все-таки видав.

На Саган обрушилася слава. Причому досить скандальна, адже це був 1954 й рік, а для цього часу "Здрастуй, смуток!" був річчю сміливою.

За рік роман був перекладений безліччю мов і розійшовся мільйонними тиражами усім світом. А ще за рік Голлівуд купив у Саган право на його екранізацію. Ставши володаркою надзвичайного статку, Франсуаза спантеличилася питанням: "Що ж мені тепер робити з такими великими грішми?". І вирушила за порадою до батька.

"Витрать усе негайно! Шалені гроші не приносять щастя, особливо в твоєму віці", - сказав він.

Вона ніколи не була слухняною дівчинкою, але цього разу із задоволенням послухалася поради батька і незабаром обзавелася віллою на Лазурному березі, яхтою і червоним "Ягуаром".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська Франсуаза Саґан

Якось Жюйяр запропонував Саган у рамках рекламної кампанії відправитися в турне за маршрутом Єрусалим - Нью-Йорк. І надав супроводжуючого фотографа і красеня Філіпа Шарпентье. Вони стали близькі. У ті дні вона буквально світилася від щастя, адже це була її перша любов! Але одного разу в Нью-Йорку на одній з презентацій вона раптом почула за спиною розмову двох гостей: "Дивись, ця малолітня паризька вискочка схожа на драну кішку! А де ж хвалений французький шарм?". Франсуаза подивилася на Філіппа і зрозуміла, що той теж все чув... І нічого не вдіяв. Закінчилося турне - підійшов до кінця і її роман: Філіп завів собі нову подружку і назавжди зник із її життя.

Залишившись на самоті, Франсуаза впала в затяжну нудьгу і почала зазвичай шукати розраду на дні пляшки. А потім взяла і написала другий роман - "Певна усмішка". Критики одностайно визнали його куди більш зрілим, ніж її перший твір. Недивно, адже вона і сама за цей рік подорослішала.

У 22 роки вона мало не загинула. Якось, перебуваючи напідпитку, Франсуаза мчала на своєму залізному коні і, не впоравшись із керуванням, знесла дорожнє загородження. Машина вилетіла у кювет. Саган тоді буквально збирали за шматочками. Поки вона лежала в лікарні, до неї зачастив із візитами її давній знайомий Гі Шеллер - глава одного з видавництв. Одного разу, сидячи біля ліжка Франсуази, він довго дивився на загіпсовану і перебинтовану страждальницю, а потім раптом узяв і сказав: "Давай-но, дівчинко, я з тобою одружуся. Поки ти не наробила ще якихось дурниць".

Волелюбна бунтівниця Саган і "правильний" і солідний Гі Шеллер, що годився їй у батьки, прожили разом рік. А розлучилися після того, як одного разу, повернувшись додому, Франсуаза виявила там таку картину: її поважний чоловік, розташувавшись на дивані... читав газету. Тільки і всього! Саган ж визнала це видовище вершиною тривіальності.

"Боже, яка туга..." - подумала вона, мовчки зібрала речі та пішла. За деякий час Франсуаза зробила ще одну спробу знайти сімейне щастя. Цього разу її обранцем став американець Боб Уестхофф - колишній десантник, манекенник і непрофесійний скульптор. Вона навіть народила від нього сина Дені. Але і цей шлюб не протривав довго - їй знову стало нестерпно нудно.

"Сімейне життя - це... Та це якась спаржа з оцтом! Така страва не для мене!" - заявила письменниця своєму американському чоловікові і, залишивши сина на піклування няньок і гувернанток, знову пустилася у вільне плавання.

Втім, був у її житті чоловік, з яким Саган ніколи не нудьгувала - тодішній президент Франції Франсуа Міттеран. Навіть більше - вона дуже пишалася багаторічною дружбою з Міттераном, захоплюючись його щирістю та людяністю - якостями, що й казати, не дуже-то характерними для політиків. Він же, зі свого боку, схилявся перед її літературним талантом.

Вони любили удвох провести вечір за інтелектуальними суперечками під пляшку червоного вина і качку з апельсинами - улюблене блюдо мсьє президента, яке Саган для нього із задоволенням готувала.

Не раз Міттерану доводилося виручати письменницю з біди: якось у Колумбії, куди він, прихопивши з собою Франсуазу, відправився з офіційним візитом, їй стало зле - гострий плеврит. Франсуазу відвезли до місцевого госпіталя, куди, скасувавши всі зустрічі, примчався Міттеран. Дізнавшись від лікарів, що вона може ось-ось померти, президент вирішив негайно відправити її у Францію на особистому літаку, чим врятував письменниці життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Анні Ассулін фотографує руки відомих людей

"Я живу, як каскадер", - часто повторювала письменниця, і це було правдою. Правдою було і те, що, попри благодійну діяльність та гарячу участь в суспільному житті, правоохоронні органи запідозрили її в зберіганні та розповсюдженні наркотиків, не кажучи вже про їхнє вживання... Врятувала письменницю від в'язниці тільки близька дружба знову ж таки з президентом. Але умовний термін вона все ж отримала.

У їхню останню зустріч вже немолоді Франсуа і Франсуаза багато сміялися - жартували над своїми численними "болячками". Через кілька днів Міттеран помер.

А за 8 років, 2004-го, не стало Франсуази. Їй було 69. Пішла із життя від серцево-легеневої недостатності . "Найбільше я боюся злиднів і забуття", - сказала одного разу Саган, ніби передбачаючи, що саме цим вона і закінчить. В останні роки вона вже нічого не писала і жила в самоті. Грошові кошти від її колись величезних гонорарів вичерпалися, вона заклала будинок, продала машини і яхти і була "в боргах, як у шовках" ... Жила самітниці в маленькому будиночку в оточенні собак.

* * *

Вона написала 40 книг, сорок простих і зворушливих історій про любов. За перо зазвичай бралася тоді, коли підступала потреба. "Це добре, що я не вмію економити! - говорила Саган. - А то б нічого не вигадала, адже я така ледащо! Найбільше мені подобається нічого не робити - просто дивитися на хмари. Тільки хмари повинні бути весь час різні - не терплю одноманітності".

* * *

Саган казала, що чоловіки її надихають на нові романи. Але щоразу, коли вона сідала писати книжку, кидала чоловіка. Інакше , вважала, роман вийде невдалим. Коли їй було 49, коханцеві було 20.

* * *

Вона курила на день по три пачки, хоча мала хворі легені.

Вислови:

• "Кудись зникла романтика … в наші роки ми вже не здатні на вчинки.

• "Парадокс: у тверезому стані брешеш, і люди вірять! Варто напитися до стану, коли правда лізе з тебе хмільним потоком — і все, ніхто не сприймає слова серйозно.

• Варто тільки почати боротися з чужими вадами, і ти вже не можеш звикнути до недоліків інших людей.

• Не можна повністю розкриватися перед іншими.

• Ніколи не можна сказати точно — ми втілюємо в книги мудрість життя, або малюємо життя, виходячи з книг.

• Відчуваєш себе у своїй тарілці тільки доти, поки хтось оберігає цю саму тарілку.

• Варто впустити в себе жалість, як це приємне почуття вже не відпустить тебе з чарівного полону.

Зараз ви читаєте новину «Для Франсуази Саган шлюб був, як спаржа із оцтом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 262
Голосування Який з українських музичних фестивалів цього літа ви вважаєте найкращим?
  • Atlas Weekend
  • UPark Festival
  • Файне місто
  • Leopolis Jazz Fest
  • ZaxidFest
  • Джаз на Дніпрі
  • Бандерштат
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода