Власниця музею домашньої ікони Ольга Богомолець має понад п'ять тисяч двохсотлітніх ікон, які збирали 15 років, купуючи на барахолці. Розповідає, що найбільше її вразили попалені і порізані в радянський час ікони.
"Маю скриню, яку сколотили з обезглавлених ікон 18 століття під час сталінщини, - повідомляє власниця образів. - Маю металеву ікону з простріленим німбом. Цю ікону подарував в колекцію отець Анатолій Лютюк. Коли він був ще дитям, ця ікона стояла в них на божничку. В хату зайшов радянський офіцер і стріляв по божнику, по іконах, діти ховалися в цей час під столом".
Для того, щоб відновити цей образ, реставраторам часом потрібні роки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 100 шедеврів з музеїв України зібрали в одній виставці
"Ікона може коштувати сто гривень. А для того, щоб її вернути до життя, потрібна тисяча а то й дві, - розповідає Ольга Богомолець. - Спочатку образ має розпрямитися. Багато ікон в трубки скручені. Раз купила скручений в трубку рулон. Навіть не бачила, що на ньому. Разом з реставратором своїми руками знімала 5 міліметрів повністю чорного шару. Спочатку відкрилися лики. Потім голубе тло. Це домашній іконостас з Полтавщини. Полтавчани бачили Бога на тлі голубого неба".
Зовсім інші образи київські. На них темно-коричневий фон, чорні сині і зелені німби. Це унікальне явище в іконописі — каже власниця музею: "Такого більше ніде не побачите. Це вплив Києво-Печерської Лаври на іконопис всієї Київщини".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дівчинка може стати відьмою, якщо вона, її мати і баба народилися поза шлюбом
Натомість на поліських іконах переважають червоний, жовтий і синій кольори. Чернігівські ікони — всі в дуже теплих тонах.
"Чернігівські майстри перед тим, як писати образ на деревині, покривали її червоною фарбою. Після того, як червона фарба висихала, по ній уже писали білою, жовтою, зеленою. На червоному будь-який колір стає теплим. Ці ікони випромінюють тепло. Якщо чернігівчани покривали дошку червоною фарбою, то на Гуцульщині смерекову дошку вимочували в дуже міцному часниковому розчині. Якщо ці двохсотлітні ікони протерти вологою ганчірочкою, стоїть сильний запах свіжого часнику, ніби щойно тут військо обідало. Але ці ікони не бере ні один жук".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Румунська церква вимагає замінити "богохульні" кришки каналізаційних люків
Ольга Богомолець також має в колекції родинну ікону трьох поколінь повитух. На ній численні зарубки, бо саме на цій іконі немовляті перерізали пуповину.
Багато ікон писали до народження малюка — в його зріст.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голландія повернула Україні старовинну ікону
"Такі ікони завдовжки 48-52 сантиметри. Кожній жінці, яка має дитину, це обов'язково нагадає зріст новонародженого. За розміром новонародженого вирізалася дощечка, на цій дощечці писали образ святого - покровителя цієї дитини".
Коментарі
4Якщо б хоч раз побували там і побачили музей і ті осиротілі ікони, які знайшли свій дім, відчули ту особливу ауру то не обзивали крадіями тих, хто насправді є рятівником. Ікони писані не іконописцями -майстрами а звичайними людьми, тому цінність їх насамперед моральна, духовна. Вона робить велику справу, я сама була там і бачила власними очима отой духовний скарб для нащадків. Не будьте злими!
До Хведора. Шановний, чи ви хоча б бачили те, що створила ця Жінка? Звідки у вас стільки жовчі? Якщо ваш президент злодій то це не означає, що усі такі. Богомолець рятувала ікони, які були на барахолках. Невже тільки крадене там продають? А як щодо того, що ікони були втоптані у землю? Обгорілі? Матеріальної цінності вони не становили, це звичайні ікони, які колись були у кожній хаті і які радянська влада викинула на смітник, людина, які їх підбирала і дала їм життя, прихисток зробила величезну справу для української духовної культури нашого народу.
Злодій вважаєтся злочинцем, а той хто скуповує крадене - шановною людиною, власником приватного музею. У всіх людей, яких я знав, і в яких у селах були старі ікони - обікрали, залазили до хати і забирали ікони. Зараз в українських селах за 20 років незалежності залишилось напевно дуже мало старих ікон.
А я 10 лет назад купила землю с хаткой в селе. Соседи сбрасывали на пустующий участок мусор, убирая который, я обнаружила 3 иконы. Они даже не нуждались в большой реставрации. Одну из них эксперты относят к началу 17 века. Остальные иконы своей коллекции - 9 штук, я уже сознательно искала в кучах мусора у домов селян. А в их домах почему-то висят цветные литографии, правда в красивых рамках и с ризами из копеечной фольги. Вот такое дачное коллекционирование.