1 квітня у стінах Києво-Могилянської академії письменник Антін Мухарський презентує нову книгу "Смерть малороса або Ніч перед Трійцею". Презентація затримується на півгодини.
"Смерть малороса" за столиком перед сценою продають по 50 гривень - за "студентськими цінами", як каже Антін. Купити можна також вінілову платівку з піснями Ореста Лютого - за 200 гривень.
"Мені подзвонили американські друзі, кажуть: "У нас у Чікаго вас дуже слухають з інтернету. Чи можемо ви випустити вініл, щоб люди на програвачах слухали?" Кажу: "А скільки це мені буде коштувати?" - "Ніскільки". Випустили 1000 вінілових платівок, і, як в усьому цивілізованому світі, десяту частину, тобто, сотню, надіслали мені. Тому їх обмежена кількість. Беріть, якщо маєте ще на чому крутити".
У зручному ряду перед проходом сидить народний депутат Олесь Доній, перекинувши ногу на ногу і задоволено гойдає носком черевика, позираючи навкруги.
- Ми змушені відтягнути початок нашого заходу, - піднімається на сцену ведуча Юлія Доценко після півгодинного чекання, - тому що, як повідомив нам Олесь Доній, до нас запрошений Дмитро Табачник. Чекаємо на нього. На сцену виходить Олесь Доній і Антін Мухарський.
"Доній піднімається на сцену з пляшкою безалкогольної "Балтики" в руках, тому що він майже єдиний, хто читав цю повість до кінця і знає, про що йдеться" - коментує Антін.
"Я до 1 квітня ставлюся спокійно, - каже Доній. - Але двох людей мені вдалося розвести - це Юлія Доценко і Антін Мухарський. Вони таки повірили, що від Дмитра Табачника мені подзвонили з приймальні і сказали, що він буде тут. Які наївні люди, з ким доводиться працювати! Думаю, після того, як ви написали про Табачника в образі пана Мутного у попередній книжці, він обходить вас десятою дорогою, пане Антін. А от після цієї книжки я не знаю, що буде з паном Олесем Бузиною. Такої огиди до персонажа я не відчував давно. Смерть від самозґвалтування в неприродний спосіб пляшкою російського пива "Балтика" - це знущання. Антін Мухарський - український провокатор. Бо провокації, які він робить, не зважується робити ніхто".
"Коли директор видавництва "Наш формат" прочитав цю книжку, він сказав мені, що "21+" - це надто слабко, тут годилося б написати "38 +", - розповідає Антін, стримуючи сміх. - Так що несіть паспорти. Будемо продавати вам книгу як алкоголь, за паспортом. Дружина виживає мене з дому: "Іди гуляй! Діти прочитають ці матюки. Для чого їм це треба?"
Антін каже, що, висміюючи в книзі образ письменника-малороса, схожого на Олеся Бузину, закликає не терпіти напливу проімперський і антиукраїнських провокацій, які ллються на голову українців, і які підтримує Росія.
"Україна виявилася сам на сам із собою. Росія нас конкретно сприймала як об'єкт своїх геополітичних інтересів. Тому вони підтримують все це грішми. Великий могутній апарат ідеологічний, пропагандистський, розгалужена система кадебістів. А особливо - великі гроші, які вони витрачають на маскульт. Ми маємо під боком величезного монстра, який агресивно проводить експансійну політику. Коли спілкуюся з людьми україноцентричними, коли доходить питання до фінансування, вони зажимають гроші: "А щось воно буде". Біда в тому, що немає сталого буржуазного українського націоналіста. Буржуїв справжніх українських нема, які б українську культуру свідомо підтримували. У цьому я бачу проблему. Думаю, що боротьба має тривати як у Мойсея, років сорок, поки раби не вимруть. 20 вже минуло. Одна журналістка запитала мене пафосно: "Чи готові ви вмерти за Україну?" Я щось почухав, сказав: "Так". А потім думаю: "Друже, вмерти - це благородно. Але зараз такі часи, що треба навчитися жити за Україну. Нам треба писати красиву історію красивої країни. А не плутатися в історичному лахмітті".
"Я пропоную вбити в собі малороса, москаля, хохла, різну наволоч, яка псує людину. Пам'ятаю прекрасно Радянську армію - цей липневий красивий день, коли нас привезли в Німеччину, голомозих. Ми всі - туркмени, казахи, азербайджанці. Нас привозять у красиве містечко - Франкфурт-на-Одері. Ранок. П'ята година. Встає сонечко. Азійська колона голомозих і страшних іде. Німці стоять і дивляться на нас зі своїх балконів. Я цю картинку дуже запам'ятав. Для мене це є ознакою Радянського Союзу. Така орда сипле з вагонів. А вони з жахом на нас дивляться. Я не хочу бути в цій колоні. Я хочу бути на тому балконі".
"Не боїтеся, що якась комісія з моралі може заборонити книжку?" - запитують із залу.
"Написано, що книга не рекомендується до читання людям з ознаками совкового дебілізму. Тому жодних претензій не приймаю. Яка комісія по моралі? Це доросла література. Самогон, сказано".
Книгу "Смерть малороса" Антін написав за десять днів - з 16 по 27 жовтня 2012 року.
2 
4880
Коментарі
8