18 грудня 2015 року чернівецький публіцист Олександр Бойченко здобув премію ім. Юрія Шевельова. Його збірка есеїв "Більше/Менше" отримала статуетку Бронзового Ангела.
— В Україні більшість премій такі, що отримати їх — лише сорому набратись, — каже Олександр Бойченко. — Є думка, що в есеїстику йде той, хто не може писати художні твори й не хоче — наукові праці. У моєму випадку це правда. Я трохи писав наукових праць, але вони мені страшенно набридли. Суто літературних творів не писав і не хочу. А може, й не можу. Якось надто гостро відчуваю штучність художньої літератури. Бо коли ляпнеш якусь дурницю, то завжди можеш швидко сказати, що це специфіка жанру. Що це не я дурний, а мої персонажі такі. У науці можна заховатися за кафедральний план. А есеїстика — це така розмова, де справді говориш ти. Вільно, не проповідуєш істини, а лише пропонуєш подумати про них.
Фіналістами стали Володимир Єрмоленко зі збіркою "Далекі близькі", Василь Махно з книжкою "Ровер".
— Я визначив для себе, що ровер — це двоколісна метафора пам'яті, — каже Василь Махно. 2000-го емігрував у Нью-Йорк. Його збірку оповідань "Дім у Бейтінґ Голлов" нещодавно назвали "Книгою року BBC". — Цим ровером можна їхати куди завгодно. Присутня тема пам'яті, повернення. Там є не тільки українські реалії. Сербію я взяв як модель розпаду держави. Це речі, пов'язані з війною і травматичним переживання югославської інтелігенції. Вони розділились на людей, що відстоювали позиції Мілошевича, а інші вважали, що потрібно знаходити діалог".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прем'єри тижня: Диво-жінка, кріт-футболіст та консультант зі споживання алкоголю
Премію ім. Юрія Шевельова започаткували 2013 року. Присуджують раз на рік українському автору за художню та наукову есеїстику. Журі відзначає твори за незалежність думки й витонченість стилю.
Письменниця Оксана Забужко працює над новим романом, події якого відбуваються "в епоху війни і ковіду".
1 
4880
Коментарі