92-річний офіцер вермахту приїхав в Україну шукати кохання

На 47-му кінофестивалі "Молодість" в рамках програми "Спеціальні події" відбулася українська прем'єра фільму "Остання подорож Леандра" німецького режисера Ніка Бейкер-Монтейса.

92-річний берлінець, колишній офіцер Вермахату Едуард Леандр, вирушає в подорож в Україну, де хоче перед смертю здійснити мрію життя — відшукати кохану своєї молодості

"Була справжня історія, коли літній німецький військовий через 50 років після війни поїхав до України з тією їх метою, що й наш герой. Ще ми достовірно знали про події тут 2014 року. Решта сюжету — вигадка. Насправді ця історія про сім'ї. Про те, як минуле заважає мати нормальні стосунки з рідними, впливає на нас справжніх", - каже режисер Нік Бейкер-Монтейс.

Родички героя оголошують план-перехоплення. Онука Адель намагається витягти старого з поїзда, але не вдається. В результаті обоє, і попутник-українець з російським корінням Лев їдуть до Києва. Дорогою онука та новий знайомий приймають наркотики і займаються сексом у тамбурі. На ранок всі прибувають у Київ зразка весни 2014-го року. Щойно відгримів Майдан. До анексії Криму лишилось кілька днів.

Під час подорожі Адель уперше дізнається про минуле дідуся. Леандр зізнається, що командував одним з козачих кавалерійських підрозділів, який під час війни був розшташований у Луганській області. Його кохана Світлана — козачка, що жила в селі на сьогоднішньому кордоні з Росією. Саме туди й прямує Леандр у розпал уже нинішньої війни на Донбасі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми не робимо все можливе, аби врятувати Сенцова" – стартувала 47-ма "Молодість"

"Я об'їздив всю Донецьку й Луганську область в 2011 році. Бачив колишні козацькі села. Козаків, на жаль, там уже не було. Ми вже збиралися знімати, але сталися події на Майдані. Почали думати, як вплести це в сюжет, бо обійти було не можливо. В 2015 році багато спілкувався з переселенцями, щоб правильно описати картину Донбасу під час війни. Від ідеї створити роуд-муві, чорну комедію, нічого не лишилося. Фільм став важким і серйозним", - говорить режисер.

Зйомки проходили в Україні та Німеччині. Зайняли 26 днів. У фільмі лунає чотири мови. Українською говорять прикордонники, працівники прокату машин та військові. Російською — бойовики. Німецькою — дід та онука. Англійською — дочка Едуарда з українцями. У Німеччині фільм вийшов на екрани 21 вересня 2017.

"Це більш німецька точка зору. Фільм показує, як німці вбачають ті події, які відбулися в Україні останнім часом. Я показував його на кількох фестивалях у Франції, США, Південній Америці. Ще покажемо в Австралії. Скрізь реакція була приблизно однаковою. Не треба розбиратися в політичній ситуації, щоб зрозуміти це кіно. Найемоційніше нас прийняли в американському Клівленді. Пізніше виявилось, що там живуть багато емігрантів з Центральної Європи. Мають звідти коріння. Тому історія Другої світової та українських козаків їм цікава, як своя власна", - каже Нік Бейкер-Монтейс.

"Те, що фільм не український, видають деталі. Наприклад сцена, де героям треба перебратися через річку до Росії. Одна з жительок українського села погоджується допомогти. При цьому розповідає, що часто перебирається човном до кордону, щоб побачитись з "кузненом". Насправді у нас такого слова майже не вживають, тим паче у селі. Кажуть просто — двоюрідний брат", - каже глядачка Анна Бабичевська, 20 років.

Головного героя зіграв німецький кіноактор Юрген Прохнов, 76 років. Його відзначили статуеткою "Скіфський олень" за внесок у світове кіномистецтво. На фестиваль до України приїхати не зміг, бо потягнув м'язи спини. Передав коротке відео з вітаннями для глядачів і режисера. Також у стрічці зіграли українські актори — Марія Кочур, Ніна Антонова, Євген Сітохін.

×