— Одного дня сиділа в майстерні перед чистим полотном і раптом побачила на ньому контури жінки, — розповідає вінницька художниця Світлана Тілець, 37 років. — Одразу почала малювати. За п"ять годин зробила основу. Протягом місяця домальовувала. Вона ніби не давала мені швидко її творити. Інколи дозволяла зробити тільки один штрих, а деколи взагалі до себе не підпускала. Була наче жива.
Картину назвала "Жінка дощу". На ній у сірих тонах зображено даму в капелюсі. Уся ніби розмита довгими потоками дощу. Полотно виставили у художньому салоні неподалік Вінницького міськвиконкому. Там її п"ять разів купували й одразу повертали.
— У неї така сильна внутрішня енергетика, що вжитися ніхто не може, — пояснює художниця. — Перший раз її придбала одинока жінка-бізнесменка Лариса. Розповіла, що "Жінка дощу" стежила за нею по всій квартирі й снилася. А одного вечора картина повільно сповзла по стіні й упала. Лариса на ніч заховала її за шафу, а зранку повернула в салон. Потім картину купив чоловік на ім"я Євген. Я з ним познайомилася, коли він наступного ж дня приніс її назад у салон. Сказав, що очі жінки з картини світяться й постійно за ним слідкують, він не зміг заснути. Потім було ще три людини. Уже й не сподівалася, що її хтось купить.
Але торік у травні полотно придбав лідер московського гурту "Земляне" Сергій Скачков, 52 роки. Побачив статтю про "Жінку дощу" в газеті і захотів купити картину. Світлана просила за неї $500, музикант дав на 200 більше. Повісив полотно у своєму робочому кабінеті.
— У березні до нього приїздила знімальна група російського телеканалу НТВ, — розповідає Світлана. — Вони знімали документальний фільм про незвичайні явища, які відбуваються з картинами. Виявляється, моя "Жінка дощу" почала ночами сходити з картини і бродити по будинку Сергія. Але він запевняє, що не боїться.
Художниця каже, що тільки-но Скачков купив "Жінку дощу", вона намалювала картину "Муза", ескіз якої виношувала 10 років.
— Це тільки здається, що стала і намалювала, — додає. — А насправді сама картина вирішує, коли і як їй малюватися.
Світлана запевняє, що вміє читати чужі думки:
— От людина говорить, а потім замовкає. Я чую, що вона думає. Недавно купую стільці в меблевому магазині. Питаю у продавщиці, яку скидку зробить. Та замислилася. А я чую, як вона думає: "Сім відсотків можна скинути. Її це влаштує чи в інших магазинах більше скинуть?". Мені аж незручно стало, що я все чую.
Художниця каже, що вона — третя дитина в батьків. А є повір"я, що третя дитина в сім"ї відчуває і бачить більше за інших.
— Нещодавно познайомилася з Оленою Бондаренко, вона мені буклети робила, — говорить насамкінець. — Розповіла, що років 10 тому бачила дивну картину. Вона їй сниться ночами, притягує до себе. І починає описувати мою "Жінку дощу".
2 
1
Коментарі
1