— Спробуйте стати оголені перед дзеркалом і, не змінюючи пози, простояти так 45 хвилин, — каже 61-річний Юрій. Він позує голяка у столичній академії образотворчого мистецтва. — У нас собача робота.
Разом із Валерієм, 48 років, працює у 212-й аудиторії. Сидять на стільцях по кутках кімнати.
— Раніше я працював рятувальником у Гідропарку, був таксистом і охоронцем. Як пішов на пенсію, із роботи вигнали, – розповідає в коридорі під час перерви. Біля сходів підкурює цигарку. На стіні висить оголошення "Курити в приміщенні суворо заборонено". Юрій читає його і спльовує харкотиння у сміттєве відро.
— Якось почув на вулиці розмову двох чоловіків. Один працював натурником у художній школі. Я теж вирішив спробувати.
В академії працюють близько 40 натурників. За годину позування без одягу отримують 15,53 грн, в одязі — 9,37 грн. На роботу наймаються переважно пенсіонери.
— Раніше тут працювали 300 натурників. Тепер не кожен пенсіонер погодиться позувати, бо платять мало, — розповідає 27-річний Максим Масловський.
Третьокурсник Ілля Казачек застеляє ящик двома ковдрами. Максим роздягається, лишається в сірих плавках. Сідає на ящик боком, підперши голову лівою рукою.
— Це буде скульптура на повен зріст. Її робити найважче, бо треба дотримуватися всіх пропорцій. Уже другий тиждень із нею вожуся. Думаю, через пару місяців закінчу, — каже студент.
Скульптурним циркулем міряє відстань від зігнутої руки Максима до його коліна. Те саме робить зі скульптурою.
— Позувати скульпторам важче, ніж живописцям, — розповідає Максим. — Повернешся не так — і вся робота пропала. Якось стояв у позі стрільця з лука. Студенти знайшли металевий обруч, із ним легше було тримати руки. Але потім боліло все тіло.
У Максима великі блакитні очі, м"язисте тіло, широкі плечі. Він із дитинства займається спортивною гімнастикою, акробатикою.
— В академії працюю щодня по сім годин, а ввечері йду на тренування. Кілька років тому запрошував цирк "Кобзов". Я тоді працював у видавництві, моя кар"єра йшла вгору, не зміг від усього відмовитися. Потім із роботи звільнився, бо жінки почали різні пакості робити. Я там багатьом подобався, а зустрічатися ні з ким не хотів.
У 252-й аудиторії 38-річна Олена Бойчук одягає махровий халат, гумові шльопанці.
— Я працювала офіціанткою, а кафе закрили, бо почалася криза. Влаштуватися в академію порадила мама, вона в молодості тут позувала. Диван тут жорсткий, голим тілом кожну складочку відчуваю. Боки болять. Зі студентами говоримо про стосунки між чоловіком і жінкою, про політику. Інколи сидимо в повній тиші. Тоді вставляю навушники і слухаю радіо.
Олена виховує 6-річну доньку Катерину. З її батьком Олександром живе в цивільному шлюбі.
— Із першим чоловіком розлучилася, бо не хотів дітей. Завагітніла, а він попросив зробити аборт. Коли познайомилася з Олександром, обоє були одружені. Як завагітніла, він розійшовся з дружиною. Працює продавцем. Живемо разом, коли набридаємо одне одному — розходимося.
За місяць Олена заробляє 2 тис. грн.
— Грошей вистачає на найнеобхідніше. Навіть на відпочинок не можу назбирати. Влітку треба думати про якийсь підробіток, бо академія не працює. Контракт закінчується 15 травня, на роботу вийду аж у жовтні, коли почнуться заняття.
31 
1
Коментарі