Четвер, 08 жовтня 2020 06:11

З тоталітарною системою нема про що домовлятися

З тоталітарною системою нема про що домовлятися
"Василь Стус мріяв займатися літературою, а не політикою; бути відомим поетом, а не дисидентом. Та дії радянських спецслужб і КПРС підштовхнули його до точки неповернення. Як відбувалася ця трансформація? Та яким був насправді Стус?" - ідеться в синопсисі документальної стрічки "Ваш Василь". Фото: molodist.com

Документальний фільм "Ваш Василь" про поета Василя Стуса зняла 35-річна Світлана Рудюк. У назві — фраза, якою він підписував листи з ув'язнення.

У стрічці про нього згадують старша сестра 85-річна Марія та син Дмитро, 53 роки. А також однодумці й товариші, зокрема філолог 71-річний Василь Овсієнко, журналістка Маргарита Довгань, 90 років. Звучать уривки з віршів, щоденників, листів, виступів і допитів.

— Використовували пряму мову, ніби поет розповідає свою історію, — каже Світлана Рудюк. — ­Фрагменти озвучив актор столичного театру Франка Ярослав Гуревич. Такий підхід — спроба сучасної кіномови. Щоб глядач сприймав Стуса як свого ровесника, з яким можна випити кави й поспілкуватися.

Стрічка охоплює останні 20 років життя поета. Від 4 вересня 1965-го, коли під час прем'єри стрічки "Тіні забутих предків" у столичному кінотеатрі "Україна" він публічно виступив проти масових арештів української інтелігенції, його звільнили з аспірантури Інституту літератури до ночі на 4 вересня 1985-го. Тоді Стус загинув у колонії для політичних в'язнів у Пермській області Росії.

Ключовою була робота з архівами. Вивчили всі шість томів кримінальної справи Стуса. Прочитала його листи до близьких. Поет майже все описував у щоденниках, намагався якомога більше інформації залишити про себе.

Співпрацювали з львівським репером Степаном Бурбаном. Головною музичною темою стала його пісня на вірш Стуса "Ще й до жнив не дожив".

Для мене Стус — борець. Мав свої переживання, злами, сумніви. Усвідомлював себе частиною української культури. Мріяв займатися літературою, а не політикою. Бути поетом, а не дисидентом. Та радянський режим підштовхнув його до точки неповернення.

На відміну від багатьох своїх сучасників, розумів, що з тоталітарною системою нема про що домовлятися. Не зламався. Врешті репресивна машина обрала його як показового мученика.

Стус жив так, щоб не було за це соромно. Мав позицію і відстоював її. Його постать має показувати нам, що потрібно мати свої цінності, внутрішній стрижень. Розуміти, що бути українцем — це не просто одягти вишиванку, а щось робити на захист цих цінностей.

Зараз ви читаєте новину «З тоталітарною системою нема про що домовлятися». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі