Володимир Рутківський переписує романи по шість разів

 

9 березня в Києві нагородять переможців Шевченківської премії. Одеський письменник 74-річний Володимир Рутківський свою нагороду витратить на заснування премії для дитячої літератури. Відзначать його за історичну трилогію для дітей "Джури". Роман "Сині Води" у грудні став Книгою року Бі-Бі-Сі. На церемонію письменник не приїхав, бо хворів.

Як готуєтеся до вручення Шевченківської премії?

— Біганина зараз у мене. Всілякі копії паспорта, ідентифікаційного коду роблю, з банком домовляюся. У неділю вийшов із лікарні, трішки підлікувався. Крапельниці приймав, бо серце барахлить. Якби років 20 тому отримав премію, можна було б кудись поїхати, відсвяткувати, от тоді б на коні був. А зараз спокійно все сприймаю. Чесно зробив свою справу, отримав нагороду. Колеги сміються: "Усе, що можна отримати в Україні, ти вже маєш. Тільки Нобелівська лишилася". Перестаньте, кажу. Із віком учишся реально оцінювати свої сили і місце. Але все одно для мене нема більшого кайфу, ніж похвала дітей.

Діти пишуть вам?

— Купа листів приходить. "Після вашої книжки ніяку більше читати не буду", — пише хлопчик із Німеччини. Маю сусіда років із 9. Виступав у його школі. Тепер коли бачить мене на вулиці, хоче показати, що знайомий. За два квартали йду, а він уже кричить: "Здравствуйте, писатель! А что вы сегодня написали: роман или повесть?" Мені незручно так, усі озираються. Але й приємно. Розіб'юся, а писатиму так, щоб ці діти не відвернулися від мене.

Яке майбутнє бажаєте своїм творам?

— Хотілося б глянути на них збоку, щоб їх екранізували. Сісти в залі кінотеатру і з усіма дивитися, їсти морозиво. Але щоб у нас усе налагодилося, треба ще років 120. Мойсей свій народ 40 років водив, а з нашою розкачкою раніше навряд чи вийде. 30-річним я хотів усього й негайно. Коли прожив життя тільки сподіваннями, то звик, що на все потрібен час. Із задоволенням узявся би за сценарій. Декілька років працював на Одеській кіностудії, тож трошки вмію. 1985-го написав хороший сценарій за своєю казкою "Бухтик з тихого затону". Збиралися знімати фільм, уже навіть гонорар отримав. Але грошей не вистачило і все зупинилося. От із нього і можна було би почати. Я прихильник кінематографічного стилю в літературі, коли дія відбувається жваво.

Яке значення має історична література?

— Писав свої твори з прицілом, щоб їх читали й об'єднувалися. Не ділю літературу. Немає ні дитячої, ні дорослої, ні історичної. Є хороша і погана. Перед тим, як дарувати книжку дитині, її читають батьки. Не хочу, щоб вони нудьгували. У моїх творах два шари — для дорослих і для дітей. Зараз серед молодих письменників пішла мода на рік по три романи писати. Не розумію, коли вони їх вичитують, переписують. За своїм досвідом знаю, що на хорошу книжку треба два роки витратити. Зібрати матеріал, щоб він відлежався. Потім написати роман і не менше шести разів повністю переписати. Інакше неможливо буде читати.

Про які ще історичні події хочете написати?

— Цікавить Грюнвальдська битва. Головну роль у ній зіграли українці. Їх було найбільше у війську Литовського князівства, яке очолив князь Вітовт. Також Хотинська битва, коли 40 тисяч запорожців розбили 160-тисячну турецьку армію. Весь час дивуюся, що потім сталося з нашим героїзмом.

Хто гідний отримати премію наступного року?

— Хороші шанси мають письменники Віктор Баранов, Павло Вольвач або Мирослав Дочинець. Вони ще не зійшли з дистанції.

×