24 грудня у столичному Будинку актора Спілка театральних діячів вручила 13 премій 18 артистам.
— Ми спеціально не давали столичним зіркам. Шукали переможців в областях, — каже голова журі актриса Раїса Недашківська, 65 років.
Біля сцени дві жінки перебирають гвоздики на букети.
— У театрі "Сузір"я" (поруч із Будинком актора. — "ГПУ") сьогодні теж свято, — шепоче одна. — Роздають премії меценатам року. Мабуть, усі туди підуть. А в нас знову пусто.
Про винагороду акторам Недашківська піклувалася сама.
— Василеві Волзі (колишній нардеп-соціаліст. — "ГПУ") дзвонила. Каже: "Рая, все що треба, все буде!" Наступного ранку прислав 300 доларів. Премію Левицької зі США передали літаком через стюардесу. У мене знайома в касах аеропорту працює. Вона свою смєнщицю попросила, і та забрала.
Суми преміальних різні — від 500 до 1000 грн.
— Конверти зовсім худі, — показує Недашківська пачку конвертів. — Щоб хоч якось розважити лауреатів, ми їм календарики даруємо. Там на одному боці зображені долар, євро або гривня.
За нагородами до Києва приїхали 12 акторів із 18. Їм вручають диплом, конверт, календар, три гвоздики й чорний пакет із книжками і законом Божим.
— Актриса Севастопольського драматичного театру Анастасія Бібарцева нагороджується премією Віри Левицької, — оголошує Недашківська. — Цю нагороду дають лише молодим. Започаткував її син актриси Віри Левицької — Юрій, який давно живе в Америці. Але лауреатки на сцені ви сьогодні не побачите. Вона в пологовому будинку.
Лауреатки сьогодні не побачите. Вона в пологовому будинку
До зали входить китаянка, на вигляд років 20. Тримає білу сумку з намальованими клавішами піаніно.
— Пробкі, — каже вона і розводить руками. — Піано? — питає в Недашківської.
— А ось і наша гостя, — усміхається актриса, доки дівчина знімає пальто й хукає собі на пальці. — Вона приїхала з Китаю. Вчиться в консерваторії. Сьогодні гратиме спеціально для вас. Ви будете так чи маєте плаття?
— Ні, — нітиться дівчина. На ній срібна хустинка, сірі джинси і зелені кеди. Дівчина грає 15 хв. Шопена.
— Браво! — кричить Недашківська, витираючи сльозу зі щоки.
Останньою вручають премію ім. Йосипа Гірняка від канадської діаспори. Її розділили між художнім керівником Сіверськодонецького драмтеатру Олегом Александровим й актором Івано-Франківського музичного драматичного театру Володимиром Пантелюком.
— Хочу внести корективи, — каже російською Олег Александров. На ньому жовтий светр і черевики з відклеєною підошвою. — Я працюю головним режисером Луганського драмтеатру.
— Хай так, — каже Недашківська. — Ваша праця — подвиг!
Гостей пригощають освяченим у Володимирському соборі кагором, солоними огірками, чорним хлібом, ковбасою, вівсяним печивом, бубликами. Сестра Недашківської — Надія принесла еклери. Каже, весь ранок на кухні пекла. Жіночка років 70-ти кладе в кишеню три скибки чорного хліба, каже — синичкам.
— Ой, Лесь Танюк (голова Спілки театральних діячів. — "ГПУ") корзину з квітами забув, — бідкається Недашківська. Дзвонить Танюку по мобільному. — Лесику, а корзину, яку ми тобі подарували, ти чого не забрав? Не було куди? Ну, тоді ми з Надюшею віднесемо її до Володимирського собору. Біля ікони Богородиці поставимо й помолимося за тебе.
1 
1
Коментарі