Із Анатолієм Ігнащенком, 76 років, зустрічаємося навпроти його будинку, на сходах столичного палацу "Україна". Архітектор Ігнащенко — автор 267 пам"ятників і споруд по всьому світу. Він у чорній шкірянці, на шиї темно-синя хустина у білі горохи.
— Цю краватку ношу із 1968-го, — розповідає. — У Європі без цього аксесуару ніяк.
Їдемо до його майстерні, що на площі Перемоги.
Чому вас називають циганським бароном? — цікавлюся.
— Бо мій дід був циган, а мати полькою. А ще маю титул — барон Анатолій фон де Ігнащенко.
Заходимо у цегляну двоповерхову робітню. Усе заставлено глечиками, самоварами, прядками, старовинними іконами та завішено рушниками. Пахне, наче у фондах музею.
— Колись сідав за кермо, їздив по Україні і збирав усе це, — розповідає господар. — Я обожнюю ці предмети. Щодня 15 хвилин займаюся дизайном — переставляю речі.
На столі лежить кілька фотокарток Віктора Ющенка, Катерини Чумаченко та 11-річного Андрія Ющенка.
— Десять років тому Ющенко приходив сюди на свій день народження. У них із пані Катериною ще не було своїх дітей, — пригадує Ігнащенко. — Я тоді робив проект музею трипільської культури.
На столі стоїть портрет молодого Ігнащенка в рамці, з чорними бородою і вусами.
— Тут я справжній циган, — говорить. — Тепер кажуть, що я схожий на старого єврея.
Біля портрета порцелянова тарілка із зображенням дружини попереднього президента США Хіларі Клінтон.
— Це мені вона сама передала, — хвалиться.
Тепер кажуть, що я схожий на старого єврея
Ігнащенко — автор Алеї діячів світової цивілізації у Нью-Йорку.
— Працював над нею 1979-го. Тоді саме в Нью-Йорку будували торговельний центр. Той, що впав 11 вересня, — пояснює. — Я сидів у кабінеті Девіда Рокфеллера і попереджав, що конструкція слабка і колись розвалиться.
У Києві Ігнащенко розробив інтер"єр і дизайн Українського дому — колишнього музею Леніна.
— До мене, в майстерню, приходив Щербицький з одним впливовим американцем, — складає руки в замок. — Замовив пам"ятник засновникам сіонізму в Меджибожі. Я придумав золоту півкулю над озером. Але не вийшло.
Він сідає у низьке крісло, застелене тканим рябим покривалом. За його спиною висять три великі ікони.
— Знайшов у свинарнику під Черніговом, — пояснює. — Їх прилаштували там замість воріт.
Під стелею висить ярмо.
— Бо я тягну ярмо своєї творчості, — закручує правого вуса. — За чиновниками не бігаю.
А хто ця дівчина на коні?
— Це Юлія Тимошенко у вигляді єгипетської цариці Хатшепсут. Я не люблю тиражований образ із вінком, тому замість голови зробив їй золоту кулю. Фараонша тримає в руці своє серце, — оповідає із блиском в очах. — Я придумав цей монумент під час помаранчевої революції.
Трохи відступає від макета Тимошенко.
— Якось був у її приймальні. Вийшла секретарка, утричі більша за Юлю. Незворушно запитала: "Що ви хочете від Юлії Володимирівни?". "Зважаючи на мій вік, я міг би щось хотіти, але не факт, що зможу", — Ігнатенко жартує, не усміхаючись. — Секретарка передала мої слова Тимошенко. Та сказала: "Оце справжній мужчина". Днями мають прийти від неї люди і забрати цей макет.
Ви домовилися?
— Це її підлабузники, які хочуть зробити на мені кар"єру, домовилися, — відпалює. — А Ющенкові я подарував макет пам"ятника помаранчевій революції. Сам пам"ятник стоїть на площі Сагайдачного.
Ігнащенко спритно піднімається крутими металевими сходами на другий поверх.
— Бачите, ікони сушаться? Сусіди зверху поставили джакузі й затопили мене. А ці терези зважують мій душевний стан. Тарілки перські, а коромисло українське. Зазвичай вони стоять отак, — опускає одну тарілку донизу. — Це означає щось недобре. А сьогодні майже рівні, бо недавно я отримав звання почесного академіка, а Ющенко вручив мені орден Ярослава Мудрого.
Гонорар за пам"ятник помаранчевій революції отримали?
— Поки що ні. Мене син Володимир фінансує. Він заступник міністра економіки, — з гордістю каже архітектор.
1930 — народився у селі Захарівці на Хмельниччині
1958 — одружився з Валентиною
1959 — народився син Володимир; зараз — заступник міністра економіки
1960 — народилася донька Оксана
1986 — народився онук Андрій
1988 — народився онук Богдан; зараз учиться в університеті Індіани
1991 — народився онук Тарас
Був консультантом із питань культури ЦК КПРС. 9 разів виганяли з Компартії. Лауреат Шевченківської премії. Автор пам"ятників Шевченкові в Парижі, Лесі Українки в Саскатуні (Канада), Анні Ярославні у Реймсі (Франція).
1 
1
Коментарі