Ексклюзиви
Вівторок, 29 січня 2019 00:10

"Вивезіть мене в будь-який куточок Землі. Я там побачу красу"

Автор: Марія БЄЛЯЄВА
  Пейзаж ”Полишає нас день” Іван Марчук намалював 2014 року акриловими фарбами
Пейзаж ”Полишає нас день” Іван Марчук намалював 2014 року акриловими фарбами

57 пейзажів Івана Марчука, створених протягом 1972–2019 років, показують у Київській картинній галереї. Останню роботу художник закінчив у середині січня напередодні відкриття ­виставки.

— Зображую виключно українські краєвиди: поля, хати, ліси, — розповідає Іван Марчук, 82 роки. — Я ніде у світі більше не малював пейзажі. Хоча був на п'яти континентах. Українська земля мене і досі чарує. Вона не змінилася, хоч і її псують. Але загалом я малював не Україну, а себе, свій погляд. Використовую власну техніку пльонтанізм. Від слів плести, переплітатися. В мене були три сестри. В суботу чи неділю мама мила їм волосся. Тоді не стригли, було довге. Цілий день цим займалися. Мама казала — ну запльонталося волосся, що не можна розчесати. Так само і в мене. На кожній картині запльонтані десятки кілометрів нитки. Свою технологію придумав восени, коли дивився на голі дерева, без листя. Побачив, як рисується графіка дерев на фоні неба. Це фантастика, така краса. Думав, а як це зробити на полотні. Не хотів щіткою малювати, як усі, бо це вже пройшов. І придумав свою техніку. На картинах у мене весна і зима — любима пора року для творчості. Сніг пухкий, білий, покриває всі смітники на землі. І все виглядає так, що аж дух захоплює. Люблю зимові поля і вночі, і вдень. Роблю таку ілюзію, що люди дивляться на картину, то захоплюються. А коли побачать щось таке вживу — то пройдуть повз. У цьому секрет картини.

Як кажуть, люди дивляться, а художник бачить. І хоче відтворити. Я всюди добре бачу. Вивезіть мене в будь-який куточок Землі. Я і там побачу красу.

Коли я малюю пейзаж, хочу себе здивувати, і потім — людей. І за допомогою своєї техніки роблю чудеса, ілюзії. Наприклад, як блищить сніг. Уявіть, скільки мені треба нито­чок, щоб був такий ефект. Я доводжу картину до вищої ­кондиції. І підписую, тоді вже крапка. Більше не торкаюся полотна. Увесь час у роботі. Коли йду по вулиці, працюю, коли відпочиваю, працюю. Нещодавно придумав нову методику. Їду з Тернополя і думаю, що я ще не робив. Спробував малювати наосліп із заплющеними очима різних звірів. Зробив 400 малюнків, виходять смішні та дивацькі.

Я цю виставку хотів давно. Але відкладав, бо три роки мотався по світах. Люди ловили мене на вулицях Києва, питали — де можна побачити ваші роботи. Захотів зробити такий подарунок шанувальникам.

Виставка пейзажів Івана Марчука триватиме до 6 лютого.

5 суконь із використанням вишивки за мотивами циклу Івана Марчука "Кольорові прелюдії" зробила дизайнер Лідія Лущик.

— Коли розглядала ці яскраві абстрактні картини, виникла ідея перенести їх на одяг, — розповідає Лідія Лущик, 61 рік. Переїхала до Києва з Донецька, де в неї був театр костюма. — Полотна не мають назв, кожен бачить у них щось своє. Познайомилася з Іваном Марчуком. Розказала, він дав добро. Навіть пообіцяв домалювати щось, коли буде потрібно. Я взяла фрагменти робіт і за допомогою комп'ютерної вишивки нанесла на матеріал. Люблю етнічне, тому зробила сукні з льону, використала крій української ­сорочки.

На портреті зобразив Марчука старим, але без зморщок

— Я зростав на картинах Івана Марчука. Вони є в підручниках української мови, на обкладинці, — каже художник 24-річний Артур Абрамів із Львівщини. Приїхав до Києва презентувати Марчуку його портрет.

— Цього літа написав. Запитав думку майстра щодо свого живопису, — ­продовжує Абрамів. — Він схвалив. ­Назвав цікавим і самобутнім.

Над портретом працював півроку.

— Свій стиль я називаю "втрачені риси обличчя", бо малюю людей з одним оком. Моя робота символічна. Я дослідив біографію Івана Степановича, щоб зробити психологічний портрет. Показую його сучасність і минуле, внутрішні почуття. Закручена ­штучка над головою — символ пльонтанізму, його ­способу думок. Сам Марчук намальований старим, але без зморщок. У грудях має кульку — образ його мрій. Її тримає хлопчик — це він у минулому. Йде проти вітру, бо Марчук із юності боровся проти системи і рухався до своїх мрій. Суть у тому, що зараз цей мрійник досягнув того, що в дитинстві бажав. На виставці пейзажів уперше побачив його харизматичні роботи вживу. Не очікував, що вони мене так здивують. Дивишся — і наче потрапляєш усередину ­картини.

Зараз ви читаєте новину «"Вивезіть мене в будь-який куточок Землі. Я там побачу красу"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 880
Голосування 29 квітня - два роки як Володимир Кличко провів свій останній бій. Чи повернеться він у бокс?
  • 1) так, захоче стати найбільш віковим чемпіоном світу
  • 2) ні, навіщо це йому?
Переглянути
Погода