Виставу без слів показали у вежі XVI століття

— Бі-бі-бі-бі, — з серйозним виразом обличчя виголошує актор Ігор Гаврилів, 45 років.

— Ці-ці-ці-ці,— відповідає його колега 29-річний Дмитро Каршневич.

— Пі-пі-пі-пі, — обурено додає Марта Кулай, 28 років. Актори грають у спектаклі львівського режисера Вадима Сікорського "Бум, Пім, Пім".

Виставу театру ім. Заньковецької показують у Пороховій вежі ХVІ ст. Тепер тут львівська спілка архітекторів. На верхньому поверсі облаштували залу. Усередині прохолодно. Кам'яні стіни вежі завтовшки до 3 м.

На афіші вказали, що вистава — це "жарт із життя львів'ян у 1920-х". 11 акторів сидять за широким столом. Святкують іменини доньки багатого міщанина — їдять вареники, п'ють горілку, жартують, сваряться. За весь час не промовляють жодного слова — лише незрозумілі звуки. Коли персонаж Ігоря Гаврилева виголошує тост, він гукає:

— Бумц!

— Мо! — голосно відповідають решта учасників застілля.

Вистава триває трохи менше години.

— Наче була в якомусь закордонному театрі. Ні слова не зрозуміла, — перемовляються дві студентки. — Але весело. Таку виставу можна сміливо везти на міжнародні фестивалі — нічого перекладати не треба.

— Що роблю? Вареники їм, — актор 31-річний Андрій Сніцарчук затиснув плечем телефон і допомагає збирати зі столу посуд до картонних коробок. Доїдає вареники, які лишилися в мисці. Поруч походжає актор Дмитро Каршневич із букетом квітів.

— Мій персонаж називається Романтик, — розповідає Каршневич. — У мене виникає конфлікт з батьками іменинниці. Багато глядачів думають, що сварка через мою пропозицію одружитися. Хоча за сценарієм дівчина просто підтримала мене в переконаннях. Вистава тим і цікава, що не має єдиного сюжету. Кожен може сам домислити, що сталося.

— Колись давно бачив подібну постановку на фестивалі. Здається, в Києві, — каже режисер Вадим Сікорський, 53 роки. — Захотілося спробувати, чи зможемо ми зробити щось подібне. Багато хто шукає в діалогах слова з різних мов. Одні казали, що це фінська, інші — угорська. Хтось знаходив шматки з узбецької чи туркменської. Насправді це все дофантазоване. Весь сценарій — набір випадкових звукосполучень. Але в них є своя внутрішня поезія.

Наступного разу "Бум, Пім, Пім" покажуть у Пороховій вежі 2 червня.

×