Четвер, 28 лютого 2008 15:35

Віра Річ півстоліття перекладає українських і білоруських поетів

Автор: фото: Наталя ЧУБЕНКО
  На грудях у Віри Річ медаль від Спілки письменників України й орден Княгині Ольги ІІІ ступеня, який отримала торік. ”Один із моїх кузенів сказав, що це найбільша честь для всієї нашої родини”, — хвалиться прекладачка
На грудях у Віри Річ медаль від Спілки письменників України й орден Княгині Ольги ІІІ ступеня, який отримала торік. ”Один із моїх кузенів сказав, що це найбільша честь для всієї нашої родини”, — хвалиться прекладачка

"Знаєте, коли була Грюнвальдська битва? 1410 року. Гета нумер мого номеру", — пояснює українсько-білоруською мішанкою поетеса Віра Річ, 71 рік, із Великої Британії.

Піднімаємося ліфтом на 14-й поверх столичного готелю "Україна": пані Віра минулої осені приїжджала до Києва на міжнародний письменницький форум "Слово без кордонів". Вона, англійка, півстоліття перекладає вірші з української й білоруської.

У кімнаті відразу прилягає на канапу й запрошує сісти на стілець поруч.

— Не дуже добре себе почуваю, — хитає головою. — Усіх учасників з"їзду повезли на екскурсію. Я не поїхала, бо маю шмат-шмат справ (із білоруської: багато-багато. — "ГПУ"), конче потребую сконтактувати з Інтернетом.

В Оксфорді ви закінчили математичний факультет. Як стали перекладачкою?

— У сусідньому районі, в Лондоні, була невелика капличка білоруських греко-католиків. Коли з цікавості потрапила до них на службу, мені було 17 літ. Й уперше в своєму житті відчула, що знаходжуся там, де мушу бути. Служба проходила старослов"янською, але казання були па-бєларуску. Й поволі-поволі я почала розуміти, про що в них ідеться, без підручників і словників.

Достеменно можу назвати дату, з якої розпочалася моя кар"єра перекладача, — 24 квітня 1956 року. У коледжі нас заохочували перекладати французькі та латинські вірші. Так от, на моєму двадцятому дні народження друзі попрохали перекласти якогось вірша. Серед гостей був українець Володимир Микула. Під кінець дня він запитав: "Ти не проти перекласти одну українську поезію для публікації у журналі?" — "Добре, але ж я не знаю української". — "Це не проблема. Ти вивчиш!".

Він дав мені кілька віршів Миколи Зерова й Олександра Олеся. За два дні я їх переклала зі словником. А першим опублікованим був "Пролог" до поеми Івана Франка "Мойсей". Коли сябри-білоруси дізналися, що перекладатиму для українського часопису, то запропонували мені перекласти й вірші Янки Купали.

Слово "ґей" вже не означає веселий

Маєте улюблених українських поетів?

— Ще з 1960-х переклала багато віршів Ліни Костенко. Вони надзвичайно витончені, багатогранні й високохудожні. Це, звісно, є величезним поштовхом до перекладу. 2000 року, коли тривала робота над англомовною антологією української поезії ХХ сторіччя, я надіслала упорядникам свої переклади поезії Ліни Костенко. Але перевагу віддали досить слабким версіям із США. У них не збережено витонченої форми й ритмомелодики оригіналу. Упорядник пояснив мені, що "американці не розуміють рими".

Що найважче при перекладі віршів?

— Через роки раптом може спасти на думку краще слово, вдаліша рима. Іноді слова змінюють значення. От у Шевченковій поемі "Кавказ" є згадка про іспанців, які продають чорних рабів. Шевченко використав слово "негри". 50 років тому в англійській мові воно було позитивним або нейтральним, а "чорні" — зневажливим. Тепер все помінялося до навпаки. Велика проблема виникла й зі словом "ґей". Воно вже не означає веселий, а — гомосексуальний. Йому дуже складно знайти заміну, та ще й таку, яка б добре з чимось римувалася. Не певна, чи мені варто тепер щось міняти.

Британці цікавляться поезією?

— У нас література для дуже вузького кола людей. Тих, хто цікавиться поезією, ще менше. Зараз модні слеми — поетичні конкурси. Не люблю сучасної поезії, бо вона стала інтелектуальною, її не можуть зрозуміти звичайні люди. Торік я була у шпиталі — проходила хіміотерапію й радіотерапію шлунка. І написала вірш на кожний етап лікування, усі були комічні. Лікарі попросили мене роздрукувати їх і дати почитати пацієнтам. Бо якщо хтось сміється, значить матиме шанс на одужання.

1936, 24 квітня — Віра Річ народилася в Лондоні у родині приватного детектива й домогосподарки
1957 — перший надрукований переклад — "Пролог" до поеми "Мойсей" Івана Франка в "Українському віснику" в Лондоні
1961 — у Лондоні вийшов "Кобзар" Тараса Шевченка в її перекладі
1969 — стала кореспондентом британського часопису "Nature" у Східній Європі
1972 — видала першу в світі антологію перекладів білоруської поезії англійською. У Радянському Союзі збірка була заборонена
1991, березень — уперше відвідала СРСР, побувала в Москві й у Києві
2004 — була спостерігачем на президентських виборах в Україні
Незаміжня

Зараз ви читаєте новину «Віра Річ півстоліття перекладає українських і білоруських поетів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода