Нову екранізацію повісті Бориса Васильєва "А зорі тут тихі" показують у кінотеатрах з 30 квітня. Стрічка може стати останнім російським фільмом в українському прокаті. З червня набирає чинності закон про заборону показу російського кіно, знятого після 1 січня 2015-го.
— Я снимал этот фильм не для критиков, а для молодежи, на понятном им языке, — каже режисер Ренат Давлетьяров, 53 роки, на прем'єрі свого фільму в Кремлі.
Стрічка "А зорі тут тихі" розповідає про загін з п'ятьох дівчат-новобранців і обстріляного старшину. У лісах Карелії під час Другої світової зустрічають німецьких диверсантів. І гинуть з ними у бою. Одним із продюсерів фільму став українець Владислав Ряшин, 44 роки. Це — третя екранізація повісті Бориса Васильєва.
Найвідоміше кіно за цією книжкою є "А зорі тут тихі" Станіслава Ростоцького 1972-го. Стрічку номінували на "Оскар" як "Найкращий фільм іноземною мовою".
У російській пресі вихід сучасної версії анонсували заголовками "Сцена в бане будет".
— У новому фільмі дівчата навіть частіше роздягаються, ніж у Ростоцького. Іноді без особливого приводу, — говорить київський кінокритик Андрій Алферов, 38 років. — Сцена в лазні для радянського кіно, в якому не було ніякої еротики, дійсно була смілива. Сучасного глядача оголеністю на екрані давно не здивуєш. Він усе бачив в інтернеті. Головне — який смисл у це вкладається. Ларс фон Трієр, наприклад, зняв "Німфоманку". Але вийшло найбільш асексуальне кіно в історії. Станіслав Ростоцький хотів показати, як людська краса може протистояти молоху війни. Його картина про боротьбу життя і смерті. Не даремно в цій історії фігурують жінки — символ життя. Лише вони його можуть подарувати.
Ця метафора в картині 1972-го добре промальована, бо Ростоцький був справжній художник. Давлетьяров має величезний талант діставати гроші на кіно, а не як режисер. Тому і його фільм вийшов скоріше схожим на євроремонт класики. Де все нарядне, дороге, а задоволення як глядач не отримуєш.
Сценаристи "А зорі тут тихі" 2015 року прибрали із сюжету комсомольські роздуми героїнь із книжки. Від себе додали, що дехто з дівчат має репресованих батьків. Але все одно б'ється за радянську батьківщину.
— Картина нічим не відрізняється від нових російських фільмів про Другу світову. Особливої ідеологічної нагрузки в ньому нема, як і в "Незламній" чи "Битве за Севастополь" (так називається "Незламна" у російському прокаті". — ГПУ). У багатьох недобрі асоціації можуть виникнути через людей у радянському військовому однострої на екрані. Але в цій картині ніякої пропаганди і крамоли не помітив. Лише те, що один режисер може творити мистецтво, а інший — ні.
Одну з головних ролей у фільмі зіграла 27-річна Христина Асмус із російського серіалу "Інтерни". В РФ вихід стрічки присвятили 70-й річниці перемоги над нацистами.
2 
1
Коментарі