"Усі мальовані мною звірі — автопортрети"

— Запропонував Іванові Малковичу видати "Фарбованого лиса" Івана Франка. Бо майже 20 років видавництву, а досі не надрукували жодного його твору. Хоч назва видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" взята із франкового твору "Грицева шкільна наука", — каже художник 50-річний Кость Лавро.

У цьому видавництві він проілюстрував понад 20 дитячих книжок. "Абетка" перемогла на конкурсі "Книжка року-1999", а збірку "Улюблені вірші" перевидавали тричі.

— Уже знаю, яким буде образ Лиса Микити. У мене є 3-річний кіт — дуже войовничий та дикий, бо некастрований. Лис Микита — це приблизно він. Не розбишака, а справжнє хамло, що не має совісті. Йду не від малюнка, а від характеру. Щоб намалювати епізод, сам стаю перед дзеркалом і роблю потрібну фізіономію. Усі мальовані мною звірі з цікавими характерами насправді — автопортрети.

Для дітей можна малювати все, крім сексуальних тематик. Якось зобразив Солоху вульгарною женщиною. Малкович заперечив: не можна малювати таке для дітей. Мені подобаються роботи Олега Петренка-Заневського. Він має власне видавництво "Сіма видає". Назвав його на честь своєї кішки. Друкує надзвичайні книжки, але чогось вони слабо продаються. Іноді, коли нічого цікавого не можу вигадати, дивлюся на них і змальовую. Моя улюблена — "Троє поросят".

Торік Кость Лавро отримав Шевченківську премію.

— Нагородили за розпис Театру ляльок та ілюстрації до українських класиків. Я хотів тієї премії. Маючи прізвище Лавро, все-таки мав бути увінчаний лаврами. 120 тисяч гривень витратив на спорудження будинку в Броварах. Син — архітектор із великими планшетами. Нам затісно.

×