Столичне видавництво "Грані-Т" започаткувало серію коміксів за мотивами української літературної класики. Перші три мальовані книжки вже продаються — "Кайдашева сім"я" за Нечуєм-Левицьким, "Захар Беркут" за Франком, "Конотопська відьма" за Квіткою-Основ"яненком. У ближчих планах — "Хазяїн" Карпенка-Карого та "Москаль-чарівник" Котляревського.
Така популяризація літератури може здатися несерйозною, але про класику варто нагадувати різними способами, бо вона катастрофічно зникає зі свідомості сучасників. Нещодавно автор цих рядків шукав у Києві "Конотопську відьму", зняту "Укртелефільмом". В одній спеціалізованій крамниці молодий консультант запитав: "Це ужастик? Ні? Тоді його в нас точно немає!". А тим часом телефільм не належить до забутих — він таки є на різних новітніх носіях. Що вже говорити про класику, якій не пощастило втілитися в електронних версіях.
Серію "Класні комікси" роблять молоді автори — малює Наталія Тарабарова, 27 років, а тексти адаптує 21-річна Леся Пархоменко.
Найвдалішою в серії видається "Кайдашева сімя". Герої Нечуя-Левицького на всі боки сиплють прислів"ями та приказками. І все це в коміксі має дотепне втілення. Ось Карпо каже, що "немає де втопитися, бо в ставках води — жабі по коліна" — й тут-таки й зображено ту саму жабу по коліно в болоті. Коли про Химку говорять, що її кирпатий ніс "чує, як у небі млинці печуть" — то бачимо ніс і два млинці вгорі. А коли хтось "кусливий, як муха в Спасівку" — мухи теж є.
Цілили в око ведмедеві, а вбили чомусь тура
Утім, зображальний ряд усіх трьох коміксів міг би бути й багатшим. Бо інколи героїв важко відрізнити одне від одного. У "Конотопській відьмі", приміром, двоє женихів носять однакові фіолетові свити, і — що сотник Забрьоха, що Судденко — на лице не дуже відрізняються. То чому одного Олена любить, а другому підносить гарбуза? Писар Пістряк також впізнається передусім по зеленому сюртукові.
"Захар Беркут" (він у серії був першим) здається спробою не дуже вдалою. Невідомо, коли й у якій країні все це діється. Є курйози: цілили в око ведмедеві, а вбили чомусь тура. Проігноровано вигідну для комікса технологію ведення війни. Цей недогляд зрозумілий для дівчат, але ж текст допомагав адаптувати Олесь Ульяненко — письменник із військовим досвідом. Шкода, що неясно зображено смерть Тугара Вовка. А він таки загинув за батьківщину, а не за цапову душу. Звісно, непросто в коміксі зобразити цапову душу, так само, як і батьківщину, але варто спробувати.
Відпускна ціна кожної книжки коміксів — 15 грн.
3 
1
Коментарі
1