— Наш захід не розважальний, а просвітницький. На Донбасі хлопці воюють за цілісність країни, а це — фронт за голови людей, — каже організатор фестивалю "Холодний Яр" 30-річна Зоя Бойченко.
1–3 липня в селі Грушківка Кам'янського району на Черкащині понад 3 тис. людей зібралися на фестиваль. Парковка розтягнулася на кілька десятків метрів. Крім легковиків, під'їжджають автобуси.
— Показуємо незнані сторінки історії, знайомимо з сучасними письменниками, музикантами, народними традиціями, — продовжує Зоя Бойченко. На лівій руці вище ліктя має татуювання "Бог. Родина. Батьківщина". — У нас заборонений алкоголь. Тут збираються патріоти. Вони — здорові, розумні й начитані. Лекторів і музичну сцену підбираємо лише українською мовою.
Поблизу сцени торгують керамікою, амулетами, картинами. Чоловік у ковбойському капелюсі пропонує покататися на коні. Поряд стріляють із лука в портрет Путіна — 10 пострілів коштують 20 грн.
Відвідувачі роблять монети, ліплять горщики з глини.
— П'ять років займаюся гончарством. Коли людина сідає за гончарний круг, забуває про все. Якось на заняття до мене прийшов випивший чоловік. Після роботи сказав, що аж прохмелів, — каже Олександр Гончар, 52 роки.
Поблизу Малярового джерела в лісі розташована літературна галявина. Дорогою люди роздивляються виставку світлин від Українського інституту національної пам'яті "Українська друга світова" про визвольні змагання та спротив геноциду.
— Мам, а що тут сталося? — 6-річна дівчинка у вишиванці розглядає фото повстанців.
— Ой, Маша, тут стільки всього сталося, що за раз не розказати, — жінка років 40 бере малу за руку.
— Фестиваль без алкоголю багато хто сприймає зі сміхом, — каже одна з організаторів 24-річна Діана Тяско. — Та українці мають жити тверезо. Переконати людей, що існує альтернатива алкоголю — теж боротьба.
На галявині Ігор Бойчук презентує збірку націоналістичної поезії "Характерник". Понад 50 людей сидять на лавах, ще 30 — на землі. За три дні фестивалю тут виступали казкар Сашко Лірник, письменник Любко Дереш, поетеса Злата-Зоряна Паламарчук.
Люди набирають у пляшки воду з Малярового джерела.
— Народ прокидається. Хочуть більше знати про свою землю. Цікавляться й одне одним, — каже Ореслава Холоденко, 52 роки.
О 15:20 приїздить письменник Василь Шкляр. Розповідає про екранізацію роману "Чорний Ворон". Хоче, щоб головного героя зіграв голлівудський актор Рассел Кроу. Після виступу більш як годину дає автографи.
— Треба знімати краще, ніж росіяни. В нас у кіно була пустеля. Тому важко знайти доброго режисера, — говорить 65-річний Василь Шкляр. — На кожну мою книгу кінематографісти звертають увагу. Але то грошей нема, то політичні фактори заважають. А суспільство очікує саме історичних романів. Українці свою історію ніколи не знали. Їм писали її окупанти.
О 19:00 починається концерт. Виступають гурти "Колір ночі", "Гаспид", "Го-а", "Тінь Сонця", "Кому Вниз". Біля сцени збираються найбільш активні слухачі. Влаштовують слем — штовхаються і врізаються одне в одного.
— Квоти на україномовні пісні мають бути 50 відсотків. Нині — 35. Ми зрівнялися з Польщею та Францією, це непогано. Та подивимося, як виконуватиметься цей закон. У нас музики багато. Є дуже добрі гурти по містах, не втягнуті у всеукраїнський контент. Якщо їх долучити — легко заповнимо ці 50 відсотків. Але оту попсу гадкую — "пиришки-пупиришки", "трусікі-брюсіки" — гнати к енной матері, — каже письменник 50-річний Сергій Пантюк. — Таких фестивалів треба багато. Війна — це не тільки боєць із кулеметом на "передку". Це кожен із нас, хто несе ідею. Я сьогодні чув, як хлопець з Одеси говорив із російськомовним товаришем з Черкас. Одесит гарною українською каже: "Ти що, тупий? Я не вірю, що не можеш українською говорити. Вчи!". А хлопцю років 16.
Після концерту з 23:00 до 2:00 показують патріотичні фільми — "Легіон", "Холодний Яр. Воля України або смерть", "Хроніки УПА".
1 
1
Коментарі