Аншлаг у столичному Палаці спорту зібрав етногурт "Даха Браха". У жовтні повернулися з 18-х гастролей у США й Канаді. Концертом у Києві відзначили 15-річчя.
— Група давно пройшла етап визнання на Заході. На батьківщині довго залишалася помітною вузькому колу, — каже Ігор Панасов, 41 рік, музичний критик. — Доки не виступила 2018 року на стадіоні "Олімпійський" перед концертом "Океану Ельзи" та не зібрала свій перший палац "Україна".
Пришестя "Дахи Брахи" до столичного Палацу спорту — не просто ще один виступ українського виконавця на важливому майданчику. Це подія, що є віхою.
Продюсером і батьком "Дахи Брахи" є Влад Троїцький. Людина з дуже рідкісним в Україні поєднанням стратегічного мислення й оголеним естетичним нервом. Доки держава незграбно перевдягає шаровари на щось модерновіше, Троїцький хистом та енергією команди побудував цілий культуропровід з України до світу.
Соул, блюз, академічний авангард, класичний рок-н-рол, хіп-хоп, інді-поп "Даха Браха" кидає в один кошик з піснями різних регіонів України. І щоразу відкриває нові комбінації всього зі всім. На сцені це потрапляє в хімічну реакцію з артистичним хистом кожного з цієї четвірки, їхнім тонким почуттям гумору, харизматичною пластикою та візуальним торжеством.
Марко Галаневич, Олена Цибульська, Ірина Коваленко й Ніна Гаренецька зрозумілі в багатьох країнах світу не лише тому, що в них прикольні шапки й одяг. А тому, що вони розмовляють на десятках інтернаціональних музичних мов. З обов'язковим українським акцентом, що робить їх унікальним брендом.
В Україні аж зараз підросла аудиторія, що розуміє всі ці іноземні музичні мови та здатна оцінити їхній мікс з українським пісенним скарбом.
"Даха Браха" — перший в історії України сучасний гурт, що стає великим явищем усередині країни завдяки успіху не в північно-східних сусідів, а в західному цивілізаційному й естетичному вимірі.
3 
1
Коментарі