Україна завжди віддавала більше, ніж отримувала

 

70 картин зібрали для виставки "Народжені Україною. ­Погляд із віддалі" у Київському музеї російського мистецтва. Це — роботи художників, які народилися в Україні, але здобули славу як російські митці. Серед них Айвазовський, Рєпін, Куїнджі та інші.

— "Горе-искусствоведы, "Рожденные в Украине". Не было никакой Украины, когда эти художники родились", — зачитує лист із підписом "Тіма Робот" куратор виставки 54-річна Галина Алавердова. Отримала його на електронну скриньку музею в день відкриття ­заходу.

— Не вважаю за потрібне відповідати всіляким роботам, — каже Алавердова. За її спиною полотно Іллі Рєпіна "Українська хата". — Не мали на меті кожному митцю повісити ярлик із графою №5 (національність. — "ГПУ"). Важливо усвідомлювати, що це роботи наших земляків, наше культурне національне надбання. У голландців ніхто не намагається відібрати Ван Ґоґа, хоча він усе життя жив і працював у Франції. Так само Рєпін — українець за походженням, але жив і працював у Росії. А ось навпроти мене знаменита робота Олексія Ярошенка "Курсистка". Ця дівчина, що іде з навчання, стала уособленням російської молоді, студенток-жінок, які здобували освіту і прагнули рівних прав із чоловіками. Це справді новаторський образ для ХІХ століття. І створив його наш земляк, харків'янин. Айвазовського вважають російським митцем. Але його предки походили із земель, що колись належали Польщі, а сам художник народився у Феодосії. Свої ранні роботи підписував "Гайвазовський" — на польський манер.

— Ця виставка — наш "град" на культурному фронті, — до зали заходить директор музею Юрій Вакуленко, 58 років. — Реакція зі зворотного боку означає, що влучили у ціль. Хотів відповісти тому "роботу": у той час росіянинові було легше стати художником — поряд Москва, Петербург. А тут хлопець із Чугуєва (зараз — Харківська область. — "ГПУ") Рєпін став одним із найвідоміших митців. Фіни, до речі, вважають його своїм художником. Мають велику колекцію його робіт. Ми не прагнемо розділити два народи. А навпаки — показати, що Україна завжди віддавала більше, ніж отримувала. Ми щедро даруємо свої таланти світу, і ця виставка доказ того, як Україна збагатила світову культуру.

— Вот что творилось с людьми, когда не было фотоаппарата, — сміється фотограф 54-річний Ігор Гайдай біля портретів XVIII ст. На них художник Володимир Боровиковський зобразив представників російської знаті з орденами на грудях. — У Росії звикли, що духовність у них особлива, а подивишся на ці портрети — вони копіювали європейців. Для мене Рєпін завжди був і є світовим художником. Єдині, хто можуть бути проти цієї виставки — російська пропаганда. Зараз у мене таке порівняння виникло: ці картини — зі знаком "зроблено в Україні", а снаряди, що стирчать із нашої землі — "зроблено в Росії".

— Не вважав Рєпіна і Айвазовського українськими художниками, — 77-річний Анатолій Шостка стоїть біля полотна Архипа Куїнджі "Місячна ніч". Митець народився в Маріуполі, а помер у Санкт-Петербурзі. — Сьогодні відновилася справедливість. Найбільше українського духу відчуваю в роботах Куїнджі. У нас і душа така — нічна, загадкова, як його картина.

×