У "Закоханих у Київ" знялися дві зірки "Плейбоя"

 

9 лютого в прокат вийшов кіноальманах "Закохані у Київ". До нього ввійшли вісім короткометражок молодих режисерів про життя у столиці. Напередодні відбувся прем'єрний показ стрічки.

О 20.00 сходи столичного кінотеатру "Київ" застелені червоною доріжкою. На ній — брудні плями від черевиків. 26-річна Дар'я Астаф'єва обережно оминає їх. У короткій чорній сукні з мережаними рукавами, на очах — яскраві фіолетові тіні. Модель журналу "Плейбой" зіграла головну роль у короткометражці "Відьма".

— Я не зла відьма. Швидше фея, — каже Дар'я Астаф'єва, кліпаючи накладними віями. — Жінки виконують найпотаємніші бажання чоловіків. Буває, подумаю про коханого і він одразу телефонує. Це і є чари. Київ — містичне місто. Завжди мріяла тут жити. Якби довелося знімати фільм про своє рідне Орджонікідзе, був би автобіографічним. Щоразу, коли приїжджаю туди, плачу.

Стрічка "Собачий вальс" киянина Тараса Ткаченка — єдина в альманасі українською мовою. Ще дві — німі. Головні ролі в "Собачому вальсі" зіграли актори Ада Роговцева і Микола Олійник. У стрічці йдеться про літню пару — двірника і колишню вчительку музики. Вони вдвох залишились у старому будинку, який скоро знесуть.

— Ади Миколаївни сьогодні не буде. Вона тільки повернулася з Москви і прихворіла, має температуру, — каже режисер 36-річний Тарас Ткаченко. У холі кінотеатру п'є біле вино. — Цей фільм — ностальгія за людськими взаєминами, які зникають із нашого життя. Головний герой хоче зробити сюрприз сусідці і подарувати їй рояль. Для цього "підпрацьовує". Заманює чужих собак, а потім за винагороду повертає їх господарям. Знімали коричневого ньюфаундленда Афіну. А заманював двірник її сардельками. Вона ж не дурненька. Одразу зрозуміла, що з першого разу не вигідно все правильно робити. Чим більше дублів — тим їй краще. То так об'їлася, що наступного дня не дуже себе почувала.

Режисери зняли свої фільми за два-три дні. На вісім короткометражок мали бюджет $1 млн.

— У перший день зйомок випав сніг, а на другий — розтанув. Надувати штучний — дорогувато. Паніка страшна була. І тут хтось запропонував гіпс узяти. То десь із вісім мішків того діла пішло. Знімали при температурі мінус 27.

Відверті еротичні сцени є лише у фільмі Ольги Гібелінди "Дещо". У ньому зіграли акторка театру ім. Франка Олена Фесуненко і Віталій Лінецький. На показі сидять поруч. 2006-го Олена Фесуненко з'явилася у відвертій фотосесії на обкладинці українського "Плейбою".

— "Дещо" — історія подружжя з дитиною, — каже акторка. — Побут настільки їх з'їв, що замість почуттів залишилося тільки гиркання. Якось жінка послала чоловіка в підвал за квашеними огірками. Там він почув голос: "Нічого в мене не запитуй і йди звідси геть. Я зміню твоє життя на краще". Справді, стосунки з жінкою налагодилися, мають прекрасний секс, син приносить п'ятірки. Одного разу чоловіка затримують на вулиці зі звинуваченнями у вбивстві. Той прибігає додому, бачить калюжу крові на підлозі — ні дружини, ні дитини немає. Спускається в підвал, де живе голос. Там бачить у дзеркалі себе колишнього. Він розуміє, що вбив рідних. Історія, де все добре, жила тільки в його уяві.

×