Над натовпом піднімається рука з милицею. Хитається в такт музиці. Відвідувачі київського клубу "Атлас" засвічують запальнички. На сцені виступає шотландський рок-гурт Nazareth.
Огрядний чоловік у фан-зоні роздивляється музикантів у морський бінокль. Передає його над головами глядачів другові в шкірянці. Той через кілька хвилин простягає бінокль іншому товаришу.
Гастролями в Києві "Nazareth" розпочав європейське турне. Вперше до столиці приїхав новий вокаліст — 54-річний Карл Сентанс. Між піснями він ковтає пиво з пляшки.
— Я насправді мало п'ю, за вечір не більш як 2 літри, — каже після виступу. На руках має химерне татуювання.
— Це мій власний дизайн, — показує малюнок на лівому плечі. — Вигадав його у школі, а 13 років тому набив.
Питаємо про враження від України. Карл Сентанс усміхається.
— Ми мало що встигли побачити. Прилетіли о другій ночі, прокинувся 3 години тому. Але люди тут — чудові.
Новий вокаліст прийшов у гурт у лютому минулого року. Його попередник Ден Маккафферті співав у "Nazareth" з 1968-го. Пішов через хворі легені.
— Ден сказав: "Щоразу виходити на сцену, проводити там по 2 години і брати з людей гроші за те, що вони прийшли на мене подивитися — цього я собі не дозволю", — продовжує Карл Сентанс.
— Ми зустрічалися тричі. Він великий співак. І кумедний чоловік. Сподіваюся, я зміг привнести у "Назарет" свіжу енергію. Не знаю, як пояснити. Пісня та сама, але в мене вона тече іншим руслом.
Останній альбом із Деном Маккафферті "Nazareth" випустив два роки тому. Називається "Рок-н-рол телефон". Наступний збираються записати з новим фронтменом.
— Повірте: якби Дену не сподобався нинішній гурт — він би мені сказав. Нашій із ним дружбі — 65 років, — долучається до розмови автор пісень, бас-гітарист Піт Еґню, 69 років. — Дену приємно, що наш вокаліст не намагається співати, як він. Навпаки — виконує пісні "Nazareth", ніби це новий бренд.
— Про що думаєте, коли безліч разів виконуєте хіти? — запитую.
— Більшість музикантів давно забули, яке значення для них має конкретна пісня. Концентруємося на хорошому виступі, шоу — щовечора різне. Але про всі пісні пам'ятаю, коли написав і чому.
15-річним пацаном я жив у містечку в Шотландії. За 400 миль (640 км. — ГПУ) від Лондона, який був центром усього. Навіть не мріяв, що колись запишу власну пісню. Жоден гурт у Шотландії цього подвигу тоді ще не здійснив.
Цього року мені виповниться 70. Маю 23 студійні альбоми і готуюся до запису нового. Я — учасник одного з гуртів — легенд року, досі їжджу в тури. Ви запитуєте, чи думав, що все так складеться? Точно не в цьому житті! Знаєте, що робить мене справді щасливим? Що через 60 років молоді гурти все ще грають рок.
Музиканти кажуть, що їхня пісня "Бог гори" стала офіційним гімном австрійської збірної з гірськолижного спорту. Її головний тренер Матіас Бертольд — давній друг "Nazareth" .
У розкладі європейського туру гурту — 13 країн. Гастролі триватимуть до 10 грудня.
2 
1
Коментарі