— Вдома одна статуетка, а тепер одразу чотири додалося, — каже режисер Валентин Васянович, 49 років. Його драма "Атлантида" здобула шість нагород Національної кінопремії "Золота дзиґа 2021". Її провели уп'яте в київському конгресно-виставковому центрі "Парковий" 12 червня. Кінематографістів відзначали у 23 номінаціях.
Васянович отримав нагороди за найкращий фільм, монтаж, режисерську й операторську роботу. В "Атлантиді" знімалися ветерани та волонтери. Дія відбувається 2025‑го, після перемоги України у війні з Росією. Донбас повернувся, але там екологічна катастрофа. Ветеран Сергій приєднується до волонтерів "Чорного тюльпана". Розшукують тіла загиблих.
— Фільмом нагадую про страшні речі, — говорить Васянович. — Пів мільйона українців пройшли війну на Донбасі. Схвально реагували на стрічку. Підтвердили, що посттравматичний синдром проходить так, як у нашій картині. Повільно затягує, пригнічує, а потім вибухаєш.
— "Атлантида" заслуговує нагород. Один із найкращих українських фільмів, — говорить 22-річний Віталій Гордієнко, блогер та актор. — Актуальна стрічка про післямову війни. Проблема не вирішиться швидко. Коли всі "перестанут стрелять" — розгрібатимемо наслідки.
Донбас у режисера — глибока рана, яку треба загоїти. Але показує і світле майбутнє — виграємо війну, на Сході спілкуються українською.
Чотири "Золоті дзиґи" вручили стрічці "Погані дороги" драматургині 46‑річної Наталки Ворожбит. У фільмі описується життя на Донбасі в умовах війни.
— Можна внести у зал слави українського кінематографа, — продовжує Віталій Гордієнко. — Ворожбит підмічає найменші деталі. Справжні історії почула біля лінії розмежування. Діалоги, як у житті. З матюками. Акторська робота на висоті. Не грають, а живуть у кадрі.
"Атлантида" й "Погані дороги" — фільми, що пропонують нові думки та рішення. Проте хочеться різноманіття. Більшість номінацій Національної кінопремії крутяться довкола двох стрічок. Немає із чого вибирати.
Переможцем у номінації "Приз глядацьких симпатій" стала казка "Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке". Зняли за книжкою письменника Сашка Лірника.
— Бюджет майже 30 мільйонів гривень, а якість — під питанням. Поганий грим і гра виконавця Чорта, — каже Гордієнко. — У номінації мала перемогти тонка й іронічна комедія "Мої думки тихі" Антоніо Лукіча. Найкасовіший фільм минулого року. Раніше глядачі думали, що в нас знімають або попсу із телезірками, або складне авторське кіно. Про цю стрічку сказали: "О, не тупа комедія".
У новій категорії "Найкращий серіал" переміг "Спіймати Кайдаша" Наталки Ворожбит за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького. Розповідає про життя у 2005–2014 роках двох поколінь родини Кайдашів із села Семигори за 100 км від Києва.
— Серіал не просто адаптував класику. Люди нарешті побачили відображення себе на телеекрані. Багато знайомих казали: "Отак у нас у селі й було".
У Ворожбит вийшли два успішні проєкти про сьогодення за рік. Заслужено отримала відзнаку "Відкриття року".
Не вистачало Криму
— Більшість лауреатів "Золотої дзиґи" висвітлюють тему Донбасу, — каже кінокритик Денис Буданов, 37 років. — Окрім "Атлантиди" й "Поганих доріг", відзнаки отримали драма "Забуті" про вчительку української мови в окупованому Луганську, документалка "Земля блакитна, ніби апельсин" про сім'ю із прифронтової Красногорівки. Короткометражка "Бульмастиф" — про ветерана, який намагається повернутися до нормального життя. На церемонії не вистачило фільмів про Крим, додає Буданов:
— Це не гаряча точка, як Донбас. Закрита територія, яку окупували й тепер вона наче сама по собі. Є слабкі спроби на кшталт стрічок "Додому" з мрією татар про півострів і "Черкаси" — про героїчну оборону тральщика.
Українська кіноакадемія незаслужено оминула увагою комедійний бойовик "Безславні кріпаки" режисера Романа Перфільєва. Побачити Тараса Шевченка самураєм — ніхто не очікував. Дали лише одну нагороду — за грим.
Натомість голосували за історичну стрічку "Толока" — жахливу спробу зняти етнографію. Мабуть, через продюсера Михайла Іллєнка. Дивитися важко.
2 
1
Коментарі