Що таке великий актор? Це велика неволя. Це раб успіху й вічної присутності на очах у публіки. Декотрі з великих акторів обирають інший шлях — не по дорозі зі славою.
У Києві є такий актор. Це Олег Примогенов. Його довго може не бути "на місці". Потім він повертається. Спитаєш, де був, і він серйозно розповідає, що був на Першому всесвітньому з"їзді акторів, які грали Леніна. Там, окрім наших, зібралися актори-негри й чукчі. Що там робив Примогенов, хтозна, але віриться!
Він міг би прикрасити собою будь-яку столичну академічну сцену, але грає рідко, і то — в маленьких театрах. Інколи думаєш: ну що він там робить?! А втім, ви підійдіть, скажімо, до театру "Колесо" увечері, коли на деревах на Андріївському узвозі вкладаються спати граки. І ви відчуєте затишок і спокій, якого нема в суєті великих театрів.
Грошей не було, крав булочки по три копійки
Ця бесіда відбувалася в столичному театрі "Колесо" за півгодини до вистави "Ґдє ві сохнітє бельйо?". Примогенов грає тут Гоп-Точила. Ми почали з його бурхливої молодості, з кінця 70-х–початку 80-х років.
— Я киянин, але замолоду за Київ не тримався. А що було за тих часів робити тут? Глухомань! А десь є Франківськ, Харків. Якось опинився, без нічого, в Мінську. Це чудовий стан — коли у тебе нічого нема. Грошей не було, гуляв, як у дитинстві, крав булочки по три копійки. У Мінську я вступив до цирку. Там не питали, хто ти, чи є паспорт, аби лиш працював шістнадцять годин на добу. І я працював — з кіньми, з клоунами. У вільний час ходив слухати Вагнера...
Потім приїхав до Києва. Це 1979 рік, саме Молодіжний театр створювали. Мене взяли. Правда, спершу не актором, а гардеробником. Чи вантажником. А мені не вперше, у мене в трудовій книжці було вже записів двадцять. А зараз їх там 55, за радянськими мірками я — літун. Директори фірм, куди наймався вантажником, читали мою трудову книжку отак: ага, артист, вантажник, артист, знову вантажник. "Что, брат, судьба не сложилась? Хреновый ты, значит, актер? Ну, ничего, тут выпендриваться не надо, тут — ящики тягать!" А чому, буває, йдеш у вантажники? Бо театр – це фіґлярство, це гріх, обман людей. Це набридає. Отож, усе кидаєш і йдеш у народ. А потім там набридає, і знову йдеш до театру.
У день відкриття клубу я випив 15 літрів пива
Молодіжний театр був цікавий. Я там створив пивний клуб. Тоді був "Струмок" на Хрещатику: кидаєш в автомат гривеник і одержуєш склянку пива. У день відкриття клубу я випив на спір шістдесят склянок пива. Тобто п"ятнадцять літрів. І відтоді став головою пивного клубу. Це накладало на мене певні зобов"язання, я серйозно готувався до засідань. Відкриваючи чергове засідання, скажімо, на тему "Пиво і Моцарт" чи "Пиво і Бетховен", я казав, що Дев"ята симфонія Бетховена — як пиво, бо не несе в собі агресії. Якщо п"єш горілку, то це не Бетховен, а вино — це більше має стосунок до Гайдна, а от пиво — це "Об"єднайтесь, мільйони!". Отакі промови я проголошував для членів клубу й усіх, хто був у "Струмку".
Після того, як покинув Молодіжний, ти ніде більше не працював постійно. Таке існування дає свободу. Але при цьому ти позбавляєш себе можливості бути надто відомим. Як колись казали, пора вже й Леніна грати, а ти?
— Знаєш, я сьогодні зранку повзав по підлозі з ковдрою на голові, показуючи студентам уривок із п"єси Метерлінка. При цьому я приїхав до інституту з дитиною в колясці, з моїм сином Андрієм — його не було на кого залишити. Але мені цікаво з ними працювати й не думати при цьому про гроші. А якби я раптом став мільйонером, то витратив би ці гроші на те, щоб ходити до інституту й спілкуватися зі студентами!
А ще мені цікаві всякі нові постановки. Ось я граю виставу "Холідей!" у Театральному центрі Могилянки. А там збираються ставити ще п"єсу Подерв"янського, і мене нібито хочуть узяти. А десь у солідному репертуарному театрі я ще довго чекав би черги на роль.
Мрію поставити "На мілині часів" за "Макбетом" Шекспіра. Я зробив таку композицію, для себе й однієї актриси з театру "Колесо". Але не почну роботу, поки не знайду грошей — на реквізит, на те, щоб заплатити актрисі. Не будеш же ангажувати людей на простому ентузіазмі. Але на це треба знайти тисячі три доларів.
А з композитором Ігорем Миленком ми написали мюзикл "Мрійники" — про київський період життя Юзика Пілсудського. В юності він, як кожен соціаліст, грабував банки, а в Києві зустрів свою майбутню жінку. А там ще є молодий театральний критик Симон Петлюра. Вони втрьох мріють про великі гроші й про любов. Я написав віршовані арії й навіть кілька музичних мотивів. Класно, аж самому подобається.
Ти завершив зніматися в ролі Льови Задова, начальника махновської контррозвідки в серіалі про Махна...
— То якась комедія, мені здається. Бо на студії Довженка що не знімають, завжди комедія виходить!
Що таке твій Льова Задов?
— О, загадкова постать, артистичний чоловік: писав фейлетони, експропріював банки, вивчав китайську мову. Став агентом ГПУ. Потім торгував у Харкові морозивом на вокзалі з полюбовницею. А 1938 року його розстріляли. Раніше Льову грали оперетковим: "Я — Льова Задов, со мной шютіть не надо!". А наш режисер давав свободу імпровізувати, шукати цей образ. У мене Льова на вигляд такий собі "рубаха-парєнь", який не може без хохм, анекдотів. Я намагався в кожен епізод втелющити всякі примовки, пісні. Він у мене співає весь час, хоч цього в сценарії нема.
А що ти там співаєш?
— Та все, що згадувалося. Коли Льова зустрічає давнього друга, грецького анархіста, якого вважав убитим, то приспівує: "Подивіться, дівчаточка, який я удався, мого батька повісили, а я обірвався!" Або мені кажуть, що Троцький махновців полюбив. А я кажу: "О, полегшало нашій матері — то не пила, а то вже й не п"є!" А ті кажуть: "Ну, да ето как муж і жена, оні ссорятся!" А я їм: "Хоть і стоя, хоть і раком, всьо равно законним браком!"
Мені важливо там було вставляти цей сленг, щоб живіше... Фільм вийде на екрани весною.
Ти не хотів би солідно осісти десь у театрі?
— Ну а зараз де ми оце сидимо?!
Олег Примогенов, 51 рік, актор. Працював у театрах Івано-Франківська, Харкова, Києва. У столичному театрі "Колесо" нині зайнятий у виставах "Емма", "Каспар", "Гдє ві сохнітє бельйо?". У виставі "Холідей!" Театрального центру Києво-Могилянської академії грає одночасно 12 ролей.
Знімається в кіно ("Дві Юлії", "Залізна сотня", "Мазепа", "Шум вітру", "Нестор Махно").
Викладає акторську майстерність на кінофакультеті Київського театрального університету, який колись закінчив і сам.
Дружина — режисер озвучування на кіностудії, синові Андрію вісім місяців.
3 
1
Коментарі