— Я сюди не мітингувати приїхав — на махач із "Беркутом". А у вільний час що робити? Не втикати тупо у стєнку. Взяв у бібліотеці книжку про воїнів. Прочитав про Тевтонський орден, тамплієрів і козаків. Приніс назад — отримав канфєтку. Тут ажіотаж, ми, українці, освічені люди, — 21-річний Юрій Вакуленко гортає журнал у столичному Українському домі. Сюди у бібліотеку на другому поверсі за тиждень благодійники знесли понад 2 тис. книжок.
— Хтось приносить із дому, привозять видавництва, часто спеціально купують — й сюди. Ще кілька днів тому видання лежали на кількох столах, а вже у шафах стоять, — волонтерка Вікторія Колеснікова, 51 рік, проставляє на першій сторінці книжок штамп "Бібліотека Майдану". Працює керівником наукової бібліотеки Інституту археології, вечорами допомагає тут. — На Майдан майже щодня щось приносила, гроші чи сало, але завжди бракувало особистого внеску. За статурою аж ніяк не можу стояти на барикадах і мерзнути, то бібліотека — саме моє. Читають переважно українську літературу. Питають класику, медичні підручники, журнали, дуже популярні кросворди. У протестувальників має бути психологічне розвантаження. Хтось був сфотографував, як юнак сидить на барикаді із книжкою.
Формулярів на читачів не заводять. Видають книжки під чесне слово, яке пишуть на папірцях і кладуть у коробку. Коли читач приносить видання — отримує цукерку.
— Последнее, что прочитал — Харуки Мураками "Муравьи". Стало стыдно, что я когда-то разорил муравейник. Начался кипиш, они бегали, яйца носили. Майдан — это большой муравейник. Здесь все друг другу помогают, — підприємець Яніс Пахомов, 27 років, переглядає книги в розділі "Фентезі". До Києва приїхав із Донецька у вересні. 28 листопада приєднався до мітингарів.
— Проходил мимо майдана. Смотрю, танцы, песни, "не стій, стрибай" — весело. Пообщался, все вокруг со Львова, приятные люди. Записался волонтером в охрану. Взял как-то книгу Ирены Карпы, смотрю, что все собрались возле такого маленького и худенького парня, автографы берут. И я себе подписал, оказалось Стас Шуринс. Он выступал на Майдане. Потом эту книгу подарил девочке.
Я был на разгоне 30 ноября. Чуть-чуть получил по голове. Гематома была за ухом. Как "Беркут" разгонял, все побежали в сторону Бессарабки, а я в другую. Так гнали, аж прыгали на людей. Корреспондент на дороге снимает, они его бьют. Девочки потом боялись с Михайловского выходить с ленточками, чтоб не дай Бог, "Беркут" увидел. Мне друзья с Донецка говорят, а сколько тебе платят? Я в 2004-м тоже сидел дома. Думал, делать им нечего — за 100 рублей на Майдане стоять. Пока здесь не побываешь — не поймешь.
— Они должны выполнять приказ. Им платят 500 долларов в месяц, нужно как-то отрабатывать, — пенсіонерка Лариса Куршина, 65 років, тримає книжку Даніели Стіл. До друзів у Київ приїхала із Феодосії. — Поэзию люблю. Но тут стихов почти нету. Посмотрела, там все на украинской мове, я на ней не очень читаю. Приезжайте в Крым на отдых, — простягає папірець із номером свого телефону. — Хожу на майдан, греюсь, пью чай — как все. Не страшно, я ж не ходила туда, где пекло. В Крыму люди хотят спокойствия, стабильности. Ведь это ж не дело, так город испоганить, все в дыму. Сколько стоить будет восстановить эти дороги, здания — это же наши деньги. Надо было ходить и требовать, но ничего не разбивать.
— Сто років не читав, — чоловік розглядає "Добло і зло" Ірени Карпи.
— Це не найкраща її книжка. Вона підліткова, — відповідає йому дівчина. — Ось візьміть Марії Матіос "Нація". Це — новели, страшні і трагічні.
По закінченні Майдану книжки передадуть у сільські бібліотеки.
3 
1
Коментарі