Ексклюзиви
Середа, 11 квітня 2007 17:18

Тарасові Федюку не видають Шевченківської премії

  Тарас Федюк отримав Шевченківську премію за книжку ”Обличчя пустелі”
Тарас Федюк отримав Шевченківську премію за книжку ”Обличчя пустелі”

Київське літературне кафе "Купідон", ранок. 52-річний поет Тарас Федюк замовляє каву. Кладе на столик цигарки, але ні разу не закурює. Заклад щойно відкрився. Прибиральниця переставляє стільці, час від часу вмикає пилосос.


Отримали 130 тисяч гривень Шевченківської премії? — питаю про літературну нагороду, яку вручали ще 9 березня.

— Ні, — сміється. — На документах бракує підпису міністра культури чи його заступника. Тому грошей не дають. Мене нагородили з третього заходу, як і моїх друзів Ігоря Римарука та Василя Герасим"юка. Хтось єхидно це називає чергою. Але Шевченківський комітет має придивитися, прочитати. Син Олексій питав: "Чого висуваєшся? Бо тобі нічого не світить?". Ледве не побився об заклад, що я її отримаю. Але торік сказав усім: третє висунення — останнє. Коли мене нагородили, син сказав, що буде в мене вчитися доводити справи до кінця.

Говорить, що 29-річний Олексій закінчив філологічний факультет.

— Але на третьому курсі заявив: "Хочу бути юристом". І подав документи на заочне відділення юридичної академії. Зараз працює в одеській прокуратурі.

Кажуть, Шевченківська премія знецінилася, приймати її непрестижно.

— Завжди є люди, яким щось не подобається. Погано ставиться до Шевченківської премії Оксана Забужко. Для неї нормально брати премію в Польщі, Німеччині та Франції. А Шевченківську — ненормально. Але ж поляки колись Тараса Бульбу замочили, німці окупували Україну, у Франції Петлюру застрелили. Так можна дійти до абсурду. Нехай уже буде ця премія, раз її заснували. Але нагороджувати треба людей, у яких вона не викликає алергії.

Купив у кредит двокімнатку на Позняках

На що витратите гроші?

— Сплачу кредит за квартиру. 130 тисяч гривень — смішна сума. Я 37 років пишу вірші. Якщо 130 тисяч гривень поділити на 37 років, вийде десь 300 гривень на місяць. Премія має бути хоча б півмільйона гривень, а краще — мільйон. І варто омолодити Шевченківський комітет. У його учасників середній вік — 67 років.

Живете в Києві?

— Так. Приїхав з Одеси. Спочатку винаймав квартиру, а 2004-го купив у кредит двокімнатку на Позняках. Простора, з вікна видно озеро, поряд нема "хрущовок" і "брежнєвок". За три з половиною роки квартира стала утричі дорожчою. Зараз я її не придбав би.

Дружина чим займається?

— Тримає магазин канцтоварів і ювелірний. Починали разом,  але я бездарний у бізнесових справах. Коли хтось намагається з"ясувати, де Федюк краде гроші, кажу, що всі податкові декларації у дружини. Але я теж працюю — керівником літературного проекту "Коронація слова". Туди надсилають рукописи з усієї України. Із "Коронації слова" стартували письменники Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко.

Письменник три роки видає серію книжок "Зона Овідія".

— Білоруською вийшов Андрій Хаданович, російською — Дмитро Биков. Поезія в Україні продається погано, але Хадановича розкуповують.

Давно пишете вірші?

— Із 15 років. Маю десять збірок. 1990-го вийшла книжка в російському перекладі "Зимний стадион". Переклав блискучий поет, але погано. Колись ми зустрілися. Я питаю: "Що ж ти?". А він: "За радянських часів ми все лівою ногою робили". Відтоді у мене алергія на переклади.

Яку зі своїх книжок любите найбільше?

— Доки нова не вийшла, люблю останню — "Обличчя пустелі". Віддаєш рукопис у друк — здається, все на своєму місці. А через місяць думаєш: віршів із п"ять треба було зняти.

У вашій родині були поети?

— Мама закінчувала російську філологію, а батько — українську в Одеському університеті. Потім вони поїхали на мамину батьківщину — у містечко Ананьєв на Одещині. Там народився я. Батько дуже хотів, щоб я на чомусь грав. Віддав мене у музичну школу в клас фортепіано. А я через чотири роки кинув. І почав писати вірші. Друкувався в обласній молодіжці "Комсомольська іскра", в альманасі "Горизонт". У десятому класі надіслав вірші Михайлові Стельмаху, мама надоумила. Михайло Панасович надрукував мою лірику в столиці зі своєю передмовою. На третьому курсі Одеського філфаку я вже видав першу книжку "Досвітні журавлі".

Учителем працювали?

— Два роки у школі-інтернаті Ананьєва. Навіть трохи завучем був. А потім мене забрали до армії, два роки служив офіцером.

Хобі?

— Виріс на "Бітлз", "Роллінґ Стоунз", "Діп Пьорпл" та "Квін".

Голосно музику слухаєте?

— Ні, я вже з цього виріс. Та й у сусідів постійний ремонт. Тому те, що я слухаю, в нашому під"їзді — наймелодійніше.

1954 — Тарас Федюк народився у м. Ананьєв на Одещині
1971 — перша публікація віршів
1975 — перша книжка "Досвітні журавлі"
1978 — народився син Олексій
1996 — вийшов зі Спілки письменників України
2000 — переїхав до Києва, став головою Асоціації українських письменників
2007 — лауреат Шевченківської премії

Зараз ви читаєте новину «Тарасові Федюку не видають Шевченківської премії». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1609
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода