36-річний співак Тарас Чубай у вівторок святкував ювілей — 20 років на сцені.
— 1987-го я отримав свій перший гонорар за концерти у львівському парку культури і костелі Марії Сніжної, — розповідає він "ГПУ". — Скільки це було грошей, не пам"ятаю.
Рок-гурт Тараса Чубая "Плач Єремії" дав концерт у Львівській опері. Туди співак привів матір Галину, дружину Ольгу і 9-місячну доньку Меланію. В антракті вони гуртом вийшли із партеру в туалет.
— Поміняти дитині памперси, — пояснює Галина Чубай. — Меланію треба вносити до Книги рекордів Гіннеса — вона ціле відділення просиділа у мене на руках і не заплакала.
Пані Галина каже, що ходить на всі синові виступи.
— У 80-х, коли Тарас грав у театрі "Не журись!", канапки на концерти носила. Першу свою пісню "Коли до губ твоїх" Тарас спочатку заграв мені. Спитав: "Чи буде з того щось путнє?" Мені сподобалося. І Тарас почав виконувати цю пісню на концертах.
Із "Плачем Єремії" виступав оркестр "Віртуози Львова".
— Добре, що димову машину прибрали подалі від оркестру, — говорить у перерві скрипаль "Віртуозів Львова". — На репетиціях вона смерділа. Потім почала "плюватися" гліцерином, і нам забруднило костюми.
У другому відділенні Чубаєві підспівував акапельний гурт "Піккардійська терція". На пісні "Золота трава" Тарас попросив, щоб "шановне львівське паньство" уявило себе в тюрмі:
— Недавно я з "піккардійцями" виступав на 48-й зоні, — пояснює. — Там ця пісня звучала по-особливому.
Із Тарасом Чубаєм ми зустрілися за кілька днів до концерту в львівському клубі "Культ".
— Видно, що я — молодий батько, — показує плями на светрі. — Ходжу зариганий-забеканий.
То ви доглядаєте Меланію?
— Чергуємося з дружиною. Якусь там няньку наймати не хочемо — важко чужу людину пускати у свій маленький космос.
Ваша дружина зараз уже працює?
— Так, у київській фірмі головним маркетологом. Хоча закінчила Донецьку консерваторію.
Дружина Чубая Ольга у 90-х переїхала з Донецька до столиці. Тепер вони з Тарасом під Києвом добудовують дерев"яну дачу.
— Хочу облаштувати там студію, — ділиться планами Тарас. — Сподіваюся до кінця 2007 року завезти туди апаратуру.
Дістає з кишені сигарети "Парламент". Закурює. Каже, що рок-музикою захопився ще школярем. Був клавішником у групі "Циклон".
— Ми збиралися у клубі при лікарні швидкої допомоги, — згадує. — Навіть умудрилися дати сольний концерт. Квитки друкували самі. Друзі їх продавали по карбованцю — на той час це були серйозні гроші. Збули триста чи чотириста штук.
З тодішнього складу "Циклону" з Чубаєм досі грає басист Всеволод Дячишин.
— Ми вже такі давні друзі, що всі конфлікти відбуваються на рівні спокійної розмови. Він у "Плачі Єремії" зразок у всьому. Навіть до церкви ходить.
Офіціантка запитує Тараса, чи він щось замовить.
— Давайте я спершу переговорю, — відповідає співак. — На чому я зупинився? Ніби табуретку з-під мене вибили. Важко поєднати на сцені групу й оркестр, — веде далі. — Не можна просто наляпати якісь там струнні партії, як дехто робить. У нас оркестр — це ще один інструмент.
Після Нового року не важко виступати?
— Перше січня — просто зміна чисел, тому на Новий рік я завжди працюю. Справжнє свято для мене — Різдво. Не рахую років. Значно важливіше, скільки місяців виповнилося моїй дитині, скільки у неї прорізалося зубів.
1970, 21 червня — Тарас Чубай народився у Львові у сім"ї поета Грицька Чубая
1982 — помер батько
1984–1986 — клавішник гурту "Циклон"
1987 — отримав перший гонорар
1988 — грає у львівському театрі пісні "Не журись!"
1990 — створив гурт "Плач Єремії"
2006 — народилася донька Меланія
2 
1
Коментарі
1