Ця фантастична труба тягнеться через усю сцену, немов казкова теплоцентраль. На ній напис "Уренгой–Помари– Ужгород". Так буде оформлено нову виставу Київського Молодого театру "Московіада" за романом Юрія Андруховича. Виставу готує художній керівник театру Станіслав Мойсеєв, 44 роки.
Труба, щоправда, існує лише в макеті. На сцені для неї місця поки що нема. Бо Молодий театр готується до свого 25-літнього ювілею і нині у приміщенні на Прорізній, 17 ремонт. Театр ізсередини розібрано на запчастини, і різні труби стирчать звідусіль. Саме це надихнуло художника Андрія Александровича-Дочевського зробити Велику Трубу місцем дії вистави.
Репетиції вже почалися. На одну з них я й прийшов. Зрештою, зрозуміло, чому Мойсеєв ставить Андруховича: вони подружилися відтоді, як Андрухович переклав українською "Трагедію Гамлета, принца данського" для Молодого театру. Але чому вибір Мойсеєва припав на стару "Московіаду"?
Якщо Остапа Ступку і Юрка Андруховича поставити поряд, вони дуже схожі
— Так, може здатися, що "Московіада" залишилася у своєму часі, коли ще йшлося про розпад СРСР. Але роман не втратив гостроти, бо є тривалі українсько-російські політичні й культурні процеси, амбіції, суперечки. А ще цей роман свідчить про український внутрішній конформізм, притаманний навіть головному героєві, Отто фон Ф., при всьому його україноцентризмі. І цей стрижень дуже важливий у виставі.
Власне кажучи, це й є та сама труба, яка нас пов"язує з "братньою сестрою" Росією? Взагалі, труба — ризикований символ. Скажи чесно, "Московіада" буде еротична вистава?
— Чому?!
Бо уривки з роману свого часу друкувалися в еротичному журналі "Лель". А потім Микола Томенко, ще до революції, у своїй книжці "Теорія українського кохання" теж подав уривок...
— Ну, еротики там трохи буде, але ми навряд чи перевершимо в еротизмі "Хоровод любові", що йде в нашому театрі.
Звідки взялася інсценізація?
— Це майже містична історія. Позаминулого літа я запропонував Андруховичу самому зробити інсценізацію. Він відмахнувся: я в одну воду двічі не ходжу, роби ти. Гаразд. І тут він телефонує. Згадав, що киянка Надія Симчич колись зробила інсценівку й кинула йому на комп"ютер. А він ненароком стер той запис і тепер не знає, як знайти авторку. Ми почали шукати її у Києві. Аж раптом Юрко знов телефонує: казковим чином інсценівка знайшлася!
Головного героя, Отто фон Ф., грає франківець Остап Ступка. Він чудовий актор, але чому не хтось із Молодого театру?
Це буде пародія, а не біографічний спектакль
— Мені дуже хотілося, щоби була психофізична подібність героя до Андруховича. Якщо поставити їх поряд, вони дуже схожі — Юрко й Остап. Та й за віком майже ровесники...
Як ви в цьому кавардаку репетируєте? Ремонт же!
— Перейшли на малу сцену. Правда, там холодно. Ось актор Роман Равицький захворів, мабуть, тобі не пощастило, репетиції не буде. Попрацюємо трохи з в"єтнамцями, та й годі.
Якими в"єтнамцями?!
— А там є два в"єтнамці, вони разом з Отто фон Ф. навчаються у московському літінституті, й торгують спиртним, що було на той час, як ти пам"ятаєш, страшним дефіцитом. Дуже смішні хлопці. Їх грають дві наші актриси, Ліля Ребрик і Аня Васильєва...
Ви репетируєте на малій сцені, саме на тій, де в кінці 80-х відбувся перший публічний поетичний вечір бубабістів — Неборака, Ірванця й Андруховича. Це відгукнеться у виставі?
— Так, там буде цитата з того вечора бубабістів. Андруховичем стане Сашко Галафутник, Небораком — Володя Кокотунов, Ірванцем — Роман Равицький.
Але ж Ірванець худющий, Равицький явно кругліший...
— Це ж буде пародія, а не біографічний спектакль! Прем"єра в кінці січня, приходь — побачиш...
2 
1
Коментарі