29 квітня у столичному театрі ім. Івана Франка відбувся допрем"єрний показ хореографічної драми "Дві квітки кольору індиго". У ній йдеться про мексиканську художницю Фріду Калло й українку Катерину Білокур. Героїнь зіграли 47-річна Лариса Руснак та Олена Фесуненко, 26 років.
— Вирішив поставити виставу, як побачив фотографії Фріди Калло й Катерини Білокур поруч, — каже режисер 48-річний Олександр Білозубов. — Зрозумів, що вони однакові. Художниці ніколи не зустрічалися, та їхні картини пересікалися. У Парижі Пікассо бачив полотна обох майстринь і високо їх оцінив. Там вкрали кілька картин Катерини Білокур. До цього часу їх не знайшли.
Білокур перші картини малювали вуглиною на шматку полотна. Батьки й односельці її засуджували, бо думали — малює, щоб не працювати на полі. Калло у шість років захворіла на поліомієліт, мала коротшу праву ногу. 18-річною потрапила в автокатастрофу. Малювати почала на лікарняному ліжку. Носила гіпсовий корсет. Після семи операцій на хребті пересувалася в інвалідному візку. Померла у 47 років від запалення легенів.
На сцені висять два полотна із лляних ниток. На них проектують картини художниць. Актриси виходять на сцену по черзі, зустрічаються наприкінці вистави.
У залі немає вільних місць. У дев"ятому ряду сидить актор Анатолій Хостікоєв, 56 років. Пригладжує сиве волосся, голосно аплодує.
— Классно сыграли, — каже і пробирається до виходу.
Художній керівник театру Богдан Ступка, 67 років, прийшов за 10 хв до завершення вистави.
— Ми почали думати про цей спектакль восени. Тоді приїжджала українська художниця Христина Кущ-Катракіс, яка живе в Америці. Консультувала нас. У Мехіко Катракіс вивчала творчість Фріди Калло, — розказує Ступка.
Чотири робітники згортають у рулони гумові килимки. Ними встеляли підлогу, щоб акторам було зручно танцювати босоніж. Просять артисток відійти. Килимок, на якому стоїть Ступка, не чіпають. Чекають 15 хв доки він договорить.
Я читав про Фріду Калло у творах Льва Троцького та її чоловіка Дієго Рівери
— По реакції глядачів бачу, що вистава пройшла на ура, — каже він.
Лариса Руснак і Олена Фесуненко стоять поруч, тримають по три нарциси.
— Це моя перша серйозна роль у виставі, — зізнається Фесуненко. — До того грала другорядних персонажів. Режисер сказав, що йому підійшов мій лагідний темперамент.
Руснак обіймає Олену за плечі, розповідає, що її героїня вигадала собі подругу.
— Коли Фріда не могла підводитися з лікарняного ліжка, попросила, щоб на стелі повісили дзеркало. Дивилася в нього й розмальовувала свій гіпсовий корсет.
Олександр Білозубов ставив виставу 2,5 місяця.
— Я сам художник. Мав виставки в Україні, Угорщині, — розповідає режисер. — У назві фігурує колір індиго. Він символізує людей, обраних долею.
В Україні у блакитний колір фарбували хати. Вірили, що він захистить від нечистого.
30 квітня показали прем"єру спектаклю "Дві квітки кольору індиго".
— Перед початком Богдан Сільвестрович попросив мене сказати кілька слів про постановку. Я раніше читав про Фріду Калло у творах Льва Троцького та її чоловіка Дієго Рівери. Тож роз"яснив глядачам, про що йдеться, — каже поет Іван Драч. — Спектакль складний для тих, хто не цікавиться живописом. На мене він справив дуже гарне враження.
3 
1
Коментарі
1