— Із 7 років я робив усе сам. Контролю не було. Тому що це не мало сенсу. Після звичайної школи їхав у музичну й там сидів до вечора. І так — п'ять днів на тиждень, — розповідає піаніст 29-річний Костянтин Товстуха.
У 9 років отримав першу премію на конкурсі юних піаністів у румунському Бухаресті. Це була не остання його міжнародна нагорода. Гастролював в Італії, Німеччині, Данії, Казахстані, США, Іспанії.
Костянтин Товстуха походить із музичної родини. Його батько — диригент, піаніст-імпровізатор Петро Товстуха, мати — композитор Алла Загайкевич.
— Мене ніхто не змушував грати, — продовжує. — Зустрів учительку Риту Семенівну Донську. Спробували займатися, і вона мене захопила. Це було ідеальне попадання. З батьком у 9 років зіграв з оркестром у Рівненській філармонії.
Захоплювався батьками, але тоді не відчував відповідальності. У дітей немає цього почуття. З'явилося зараз.
Коли приїжджав на літо в Яготин на Київщині, у мене було нормальне дитинство з футболом, ігровою приставкою. Плавати досі люблю. Але був обмежений у часі, як і всі музиканти. Знав, скільки часу можу витрати на розваги, а скільки — позайматися.
На першому місці для мене залишаються бароко й сучасна музика. В плані — авангард ХХ століття. Вистачає й романтичного репертуару.
Тільки не Шопен. Це найскладніша музика.
Коли навчався в Московській консерваторії, не хотілося грати заїжджений до дірок репертуар. Від нього нудило. Зараз, коли чую "Четверту баладу" чи "Третю сонату" Шопена, чи "Аврору" Бетховена, фізично тяжко слухати цю музику. Бо знаю досконало кожну її молекулу. Хочеться чути щось цікаве, нове, або не те, що грають усі. Хоча без хрестоматійного репертуару великим піаністом не стати.
18 грудня Костянтин Товстуха виступить у Києві. Концерт відбудеться в залі "Хлібня" на території Софії Київської. Виконуватиме твори Рамо, Ліста, Сильвестрова, Гайдна, Рахманінова, Метнера.
3 
1
Коментарі