— Соня Делоне народилася в Одесі, — каже історик мистецтва Євген Деменок, 50 років. Розповідає про художницю, засновницю власного напрямку в мистецтві ХХ сторіччя — орфізму.
В київському арт-просторі "Сет" відкрилася виставка "Соня Делоне. Ритм кольору".
— Її називають однією з амазонок авангарду, — продовжує Євген Деменок. — У нас в Україні невідома майже нікому. За життя вона чотири рази змінила своє ім'я. Народилася як Сара Штерн, нам відома як Соня Делоне, була ще Соня Терк за прізвищем родичів із материнської лінії та Соня Уде за прізвищем чоловіка. Прожила 94 роки. В неї заплутана біографія, досі є білі плями. Особливо щодо раннього періоду. Я привіз архівні документи. Переписку з дядьком і тіткою. Перші фарби їй подарував німецький художник-імпресіоніст Макс Ліберман 1899 року. А листівку до родичів, яку ми маємо, вона розмалювала 1898-го. Соня росла у родині дядька в Петербурзі. Багате, але бездітне подружжя взяло дівчинку на виховання. І завдяки цим родичам вона змогла мандрувати Європою. Оплачували її освіту за кордоном.
Щороку про Соню Делоне виходять книжки, організовують виставки найбільші музеї світу. Вона — культова фігура для світу моди. Створений нею дизайн одягу, взуття, сумок, тканин використовується і дотепер. У 93 роки видала автобіографію, у спогадах ішлося про яскраві кольори України. Писала, що це країна Гоголя, і називала себе російською українкою. В нас у країні немає великих живописних робіт Соні Делоне, є тільки графіка у Національному художньому музеї та приватних колекціях. На виставці показуємо копію свідоцтва про народження, вінтажні плакати і книги. А також листування, в тому числі з реформатором театрального мистецтва Сергієм Дягілєвим.
З чоловіком Соня Делоне придумала напрямок орфізм, це абстрактний стиль живопису. Все життя розробляла теорію кольорових плям та їх поєднань. Ідея була в тому, що кольори, покладені поруч, впливають один на одного. І завдяки цьому можна передавати і рух, і простір.
Друга частина експозиції складається з робіт шести сучасних митців, які дотичні до творчості Соні Делоне. Наслідують традиції авангарду.
— В європейському мистецтві ХХ століття кожне покоління художників щось бере із попереднього, — розповідає кураторка виставки Катя Тейлор. — Продовжує чи заперечує. Наприклад, у Соні Делоне із вражень від кубізму та експресіонізму народився орфізм. У нас такого немає. 1920-х років був сплеск авангарду. Потім соцреалізм і неофіційне мистецтво. Вони не були пов'язані так тісно між собою. Стало цікаво, чи можемо побачити спадщину, вплив авангарду в роботах сучасних художників. Показуємо роботи Маші Реви. В неї є портрети в дусі Пікассо, одяг, ваза. Як і Соня, працює на перетині індустрій. На грані мистецтва і дизайну, текстилю, декору. Твори Флоріана Юр'єва на межі мистецтва, музики і поезії. Він вважає, що звуки мають свої кольори. Розкладає за відтінками твори Стравінського, показує, як змінюється фонетика поезії залежно від перекладу. Бере участь французька художниця Ева Толуа. Вона, як і Делоне, працює з текстилем та кольором. Оксана Левченя спеціально до виставки зробила нову інсталяцію. Нагадує українське намисто. Але зроблене із бракованих рожевих шкарпеток Житомирської фабрики. Показує, що мистецтво можна створити із будь-чого. Інтерактивна робота — магнітна дошка з формами Делоне. Кожен може зробити на ній свій твір.
В Україні немає публічних колекцій, де представлена творчість Делоне. У Франції у кожному музеї можна знайти її твір. А в паризькому Центрі Помпіду зібраний майже весь спадок майстрині.
Виставка "Соня Делоне. Ритм кольору" триває до 12 грудня.
8 
35413
Коментарі